Головний герой поеми – Мойсей, це сивочолий пророк, його волосся «біле, як сніг», він фізично слабкий через старий вік, проте дуже міцний духовно: "Се Мойсей, позабутий пророк, (абзац) Се дідусь слабосилий, (абзац) Що без роду,без стад і жінок (абзац)Сам стоїть край могили. (абзац)Все, що мав у життю, він віддав (абзац)Для одної ідеї,І горів, і яснів, і страждав, (абзац) І трудився для неї." В образі Мойсея автор наголошує саме на протиставленні фізичної слабкості та духовної величі, краси душі пророка:"Хоч літа його гнуть у каблук (абзац) Із турботами в парі,(абзац)То в очах його все щось горить,(абзац) Мов дві блискавки в хмарі. (абзац)Хоч волосся все біле як сніг, (абзац) У старечій оздобі,(абзац)То стоять ще ті горді жмутки,(абзац) Як два роги на лобі." Відданий своєму народові, Мойсей беззавітно його любить і бореться за його визволення, але на хвилину й він засумнівався у своїй вірі. Таким чином, поет показав, що вождь не може мати жодних сумнівів у справедливості обраного ним шляху. У конфлікті з народом — трагедія Мойсея як пророка.
Демон зневіри Азазель (злий дух, що з’являється перед пророком у пустелі) отруює його душу сумнівами, вириває з неї розпачливий крик: «Одурив нас Єгова!» За зневіру цю Мойсей був покараний: він помер на порозі землі своїх предків, побачив її, але не вступив на неї.
Береза;метелик;метелиця;великодушно;життя;свинець;потемніло;смерека;тригонометричні;приватність
[Відкрий орфографічний словничок :)]
Тому що поезія - це сильно, і в будь-який момент вона може змінити світогляд кожного з нас. З покон віків поезія ворушила людські душі та серця, надихала та спонукала до думок, і так залишається й досі. Тому Ліна Костенко не помиляється, називаючи її безсмертним дотиком.
Сестрі - Вірш звернено до сестри поета Ірині Григорівні Бойко (1816-1865). Написано під враженням зустрічі з нею - після багаторічної розлуки - влітку 1859 року, під час короткочасної поїздки Шевченка з Петербурга на Україну.