Тема цієї казки полягає в тому, що навіть спражні друзі, можуть в будь-який час вас зрадити... Якось так)
Що на ваш погляд, є дружбою? Чи можна Яву і Павлушу вважати друзями? ( за твором "Тореадори з Васюківки")
Іван Рева та Павло Завгородній - друзі-однокласники. Вони проявляють найкращі риси, які говорять про те, що вони є хорошими товаришами. Хлопці щирі, віддані та справедливі у ставленні один до одного. Вони готові допомогти, коли хтось із них потребує цього, пожертвувати собою, поспівчувати.
Дружба - великий дар. Друзі ніколи не заздрять, завжди знаходяться поряд. У дні горя та радощів товариші не зрадять, допоможуть. Прикладом таких стосунків і є дружба Яви та Павлуші. Звичайно, хлопці можуть посваритись. Проте вони вміють усвідомлювати помилки та намагаються їх не повторювати.
Антонім до Батьківщина-чужина
Тема: образ людини, відштовхнутої суспільствомГоловна думка: навіть якщо ти однин і в небезпеці, то все одно маєш духовні крила, які врятують, коли крижина почне тонути.Художні засоби:Епітети:біла, стара свита; темна, широка Одра; тонка, майже прозора крижина.<span>Метафори: В цьому році зима не вдягала білої свити//Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.//Пошукала, поплакала..//Бідувала в старій із торішніх зів"ялих трав.</span><span>Риторичне запитання: Що ж робити? Нащо крилатим ґрунт під ногами?
</span>
Як тільки перші весняні промені пробіглися по землі, у лісі відкрила очі квіточка. Солодко потягнувшись, вона озирнулася навколо. Бр-р-р, - здивувалася, побачивши чорну землю, самотні стовбури дерев і сиве небо. Чому все таке сумне? – запитала сама себе. І набравши у стебельце побільше повітря, гукнула:- Агов! Є хтось? Відізвіться!У відповідь тиша...- Аго-о-ов!..- Тут я, - почувся поряд голос.- Ой, - від несподіванки квіточка аж підстрибнула.А на неї усміхаючись дивилася білосніжна красуня. Витончені лінії пелюсток, тоненьке стебельце і неймовірно сонячна посмішка. - Ти хто? – замилувалася квіточка.- Я твоя сестричка, - відповіла та.Але помітивши, що квіточка геть розгубилася, пояснила:- Ми з тобою проліски. Ми діти весни. Ми першими серед усіх квітів сповіщаємо про те, що зима позаду.- І я теж така гарна?- Звісно. Ось поглянь, - і білосніжка показала сестричці у дзеркальце води. А звідти дивилося два гарних личка. - Та ми ж близнючки! – заплескала листочками квіточка.- Еге-ж! Ми схожі. І нас дуже багато. Озирнися лишень навколо.А у весняному повітрі вже звучала пісня: Ми весняні діточки,Білосніжні квіточки.Землю прикрашаємо,Килимом встеляємо.Про весну віщуємо,Радість всім даруємо.Так сотні молочно-білих пролісків будили своїм співом .