Думаю так:
Заходимо в ліс, наче в храм, де стовбури, ніби колони, підносять на зустріч вітрам свої позолочені крони, де ще не почавсь листопад і скрізь по-святковому чисто.
Розповідне, неокличне, складнопідрядне, з кількома підрядними, думаю, це мішана підрядність.
<span>Автор часто згадує про те, яка була зовнішність Тараса Бульби. Здається, читачеві достатньо цієї характеристики: товстий чоловік середніх років з прямою поставою, великими вусами та оселедцем на голові. Він одягнений в типову козацьку одяг: шаровари, які були «ширше Чорного моря», папаху з чорних смушків, з червоним верхом. Бульба говорить голосно, але неквапливо, що говорить про нього як про успішне оратора і лідера. Тарас практично не випускає з рук свою курильну трубку. Ну і, звичайно ж, відмінно тримається в сідлі – вміння, без якого складно уявити запорізького козака. Але, тим не менш, портрет Тараса Бульби дуже легко уявити.</span>
Маму, тата, сестру, брата, бабусю, дідуся, а також тих, хто добре до мене ставиться.
Те, як Тася врятувала каченят від неуважності Юрка, але Юрко був ображений на Тасю