Значення вислову бачу назкрізь
Ось уже й видно вагову...
Климко дуже посмішая додому,бо знає,що його чекають.Ось зі скрипом відчиняються двері вагової.Заходить Клим,а там пусто.Немає нікого.Ані Зульфата,ані Наталії Миколаївни,ані маленької Олі.Куди ж усі поділися?
Раптом він чує якийсь галас на вулиці.Хлопчик іде на звук.Підходить ближче і бачить цілу юрбу людей,які щось обступили.Що це?
Клим пробивається крізь натовп і бачить...Зульфата,учительку і Олю.Очі дівчинки злякані.На землі лежить ледь жива Наталя Миколаївна.Побачивши хлопчика,вона посміхнулася.Зульфат підбіг до друга й розповів що у їхню учительку влучила куля.Хлопці донесли Наталію до вагової,а потім 2 місяці доглядали за нею.На щастя,вона вижила,адже сіль можна було обміняти на будь-які ліки.
Розовощока Оля росте по дням,а по годинам.
Наталя Миколаївна стала хлопчикам за матір,а вони їй у всьому допомагають.
Коли я заходжу до зимового лісу перше, що я бачу це багато білосніжного снігу. Хочеться підійти до гілочки дерева й стряхнути з неї це біле диво. Навколо повна тиша... Ліс спить. Сплять ведмеді, сплять білочки, пташки вже давно полетіли в теплі краї. Не спить хіба що заєць, але ти не зможеш побачити його, бо він заховався в свою білу шубку.
А чому ти вовчику перекусив намордник і став хапати собак за загривки і викидати на черепицю? А чому ти втік? І коли я тебе кликав з Галею Грушецькою ти не відгукався? Ну гаразд ходімо. Завтра підемо у лікарню і вилікують лікарі тобі зір.
<span>Михайло Решето<span> мріє про велике місто, прагне
скоріше покинути рідне село Пакуль і не згадувати його, але з часом
розуміє, що саме це щось дуже цінне й важливе у його житті. Хлопець
отримує перші уроки мужності й благородства, мріє про справжнє кохання.
Багата уява, фантазія дозволяють йому поетизувати світ, бачити
незвичайне у звичайному, з гумором ставитися до марних людських
пристрастей, як-от мрії тітки й дядька про машину, якою вони приїдуть у
село і вразять односельців, викликавши водночас повагу й заздрість.</span></span>