Це все ми писали на уроці такщо усе вірно.
Лебеді - реальні птахи, казка і мрія.
Зорі - символ космічних тайн.
Вітряк - символ хліборобської долі, душі селянина, тісно пов'язаний з землею й разом із тим не байдужим до небесної краси.
Роль пейзажів у повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною»
Більшість творів Михайла Коцюбинського містять пейзажні замальовки, що
надають розповіді художнього простору, динаміки й протяжності дії,
передбаченості її розвитку.
Перший пейзажний малюнок повісті «Дорогою ціною» — це картина літньої
задумливої ночі зустрічі Остапа й Соломії. Герої твору йдуть до ставка,
щоб посидіти під вербами і обміркувати, як їм жити далі. «Плутаючись у
високих бур'янах, пролазячи попід кущами, що тісно посплітались у сій
занедбаній частині панського гаю, вони долізли врешті до води». У
скляній поверхні ставка були розсипані яскраві зорі, «тихо плив білою
хмарою туман», задушливо пахло татарське зілля. У цю мить на душі Остапа
і Соломії набігла тінь: картина зоряної ночі, задушливе тепло, одинокий
став серед осоки створювали атмосферу смутку і горя, адже закохані
назавжди розлучалися.
Остап тікав із села від панщини і сваволі пана, який звинувачував чоловіка в бунтарстві і погрожував віддати його в солдати.
Остап попрощався із Соломією, закинув на плечі сакви і зник у чагарнику.
Він ішов навпростець повз обгризені худобою корчі, а десь у нічній
темряві невиразними контурами розпливалося сонне село. Остапа зупинило
єдине освітлене віконце. Це самотнє світло серед темного нічного царства
здавалося йому останньою ниткою, що пов'язувала його з усім близьким.
Образи темної ночі, легкого туману, сплячого села і одинокого
освітленого віконечка створюють атмосферу смутку, жалю, невпевненості
героя в завтрашньому дні, будять у його серці давні згадки дитинства.
«Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все се було йому
знайоме, промовляло до нього», а тепер усе це треба кидати, може, й
навіки.
Але такий настрій був у Остапа лише вночі. Лиш «темна блакить нічного
неба почала потроху бліднути», а зі сходу дихнув вітерець, на душі
втікача стало весело і легко. Картина ранку, майстерно змальована
автором, немов пробуджує в молодому тілі силу, завзятість, бажання
боротись і перемогти.
Дивує картина темної осінньої ночі, коли Остап і Соломія прокралися до
Дунаю і чекали перевізників. Морок наповнював глибокі чорториї, що
збігали схилом. Утікачі ховалися у вологій пітьмі глибоких і покручених
яруг. Усе немов пройняте тривогою, очікуванням нещасть, які не можна ні
передбачити, ні відвернути. Зверху сіявся чи то дощ, чи то мряка, тіло
терпло, дерев'яніло, байдужість закрадалася в серце, втрачалося почуття
реальності, а «широка річка спокійно дрімає в легкому тумані, чорне небо
безперестанку сіє росу...»
Кожна пейзажна замальовка ніби відтворює переживання героїв. Соломія
відчуває ненависть до очерету, серед якого загубила Остапа. А той очерет
«жовтий, гладкий, високий — він глузував із неї, помахуючи над її
головою рудим чубом... Соломія накинулась на нього і почала трощити зі
злості, з озвіріння, як свого ворога». Декількома словами Коцюбинський
передав безмежжя відчаю люблячої жінки у боротьбі зі зрадливою природою.
Не судилося Остапові і Соломії знайти щастя в чужій стороні. Дунай
забрав Соломію у свої могутні обійми, Остап одинаком дожив до старості.
Довгі роки самотнього життя серед розлогих просторів навчили Остапа
розуміти таємну мову природи. Вітер, що літає «понад тихими степами і
забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання
темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса», несе усі новини і
кидає у комин Остапової хатинки. І вітер, і Дунай промовляють до нього
голосом коханої Соломії, яка тужить за Остапом і на тому світі
«Русалонька із 7-В» аналіз — тема, ідея, сюжет, композиція, характеристика Софійки. «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» аналіз Тема: пригоди семикласниці Софійки, яка намагається розплутати зловісну таємницю. Ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості. Головні герої: Софійка, її мама, тато, молодший братик Ростик, Вадим Кулаківський, колишній сусід Сашко, тітонька Сніжана та її наречений Валентин. Композиція – співвідношення частин твору, яка відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя;послідовність та вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. Експозиція: у квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі Зав’язка: під час приготування до весілля Софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі. Кульмінація: під час знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки Сніжани виявляється, що коралі зникли. Розв’язка: Софійка дізнається, що коралі в неї украв Вадим Кулаківський. У книзі «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» Марина Павленко вірно дотримується свого творчого принципу — писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. Така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною. Головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива Софійка — розпочинає своє дослідження, щоб допомогти своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час. Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. Читач «Русалоньки із 7-В або Прокляття роду Кулаківських», глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і обрядами. Софійка — героїня книги «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських». У повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. Марина Павленко відзначила, що прототипом образу Софійки стала її старша донька. Досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня Вадима Кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. Незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. Софійка, побачивши невідомий бік життя Вадима, вирішила допомогти йому.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/rusalonka-iz-7-v-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Софійка, головна героїня твору, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника Вадима Кулаківського прекрасного принца. Софійка відкрила, що стара шафа — це портал, який, міг перенести у минуле. Щоб позбавити рід Кулаківськіх від прокляття, дівчинка мандрує минулим, своїм втручанням змінює долі людей, які жили багато років тому, і сучасників.
Сніжана— тітонька Софійки, доросла мрійниця. Сніжана, давно попрощалася з дитинством, але здатна по-дитячому мріяти. Вона добре розуміє племінницю,- адже й сама вірить у те, що коралі можуть принести щастя, адже вони передавалися від покоління до покоління протягом декількох століть.Софійка була закохана в однокласника — красунчика Вадима, але він виявився брехуном і дрібним злодюжкою. Сашко, сусідський хлопчак із багатодітної сім’ї, рідко відвідує школу, адже змушений заробляти хоч якісь гроші, щоб допомогти матері прогодувати сестричок.
Вадим зневажає Сашка, називає його бомжиком, але хлопчик не дуже переймався таким ставленням. Саме Сашко в усьому підтримував Софійку, допоміг їй позбавитися привидів