Відповідь:
опис подій ,героїв та емоцій які відбувалися у творі
Пояснення:
<span><span>Ластівка – це невеличкий гарний птах. У неї цікавий чепурний окрас – пір’я темно-синє та біле, так що в польоті знизу ластівка нагадує маленький літак. Голівка в ластівки темна, з маленьким гострим дзьобом, а очі чорні, блискучі. Вона має незвичний подвійний хвіст, а на шиї в неї красива прикраса – пляма червоного кольору. коли ластівка летить, вона підбирає свої лапки до білого животика. Вона легко та елегантно планує в повітрі, хапає на льоту різних мошок, щоб віднести до гнізда та нагодувати пташенят.
</span><span>Мені подобається спостерігати, як ластівки кружляють біля стріхи, будують гніздечка та годують пташенят. У ластівок довгі гострі крила, маленькі лапки та роздвоєний хвіст. Пір’я в них двокольорове. На животикові та на внутрішній частині крил воно біле, а на голівці та по краях крил чорно-синє, блискуче. На груді ластівки мають червону плямку, яку носять гордо, наче орден. На льоту вони хапають мошок своїм невеликим гострим дзьобиком</span></span>
Схарактеризувати мишку та господаря з твору Б. Лепкого пропоную так:
Мишка⇒
добра героїня, яка втілює в собі позитивні риси. В неї викликає
неподобство жадібність та постійне прагнення наживи свого господаря.
Вона співчуває людям, які живуть у нещасті. Тобто мишка є великодушною,
щирою, щедрою та чуйною. Вона прагне справедливості, тому планує помсту скнарі та втілює її в життя.
Господар⇒
У розпал жорстокості господар не відчуває жалю до інших людей. Війна
для нього - це шлях збагачення. У той час, як інші люди страждають від
голоду, болю та злиднів, він проходить повз чужого горя. Він має гроші
та змогу допомогти іншим. Проте, він - жадібна людина, яка ні в якому разі
не здатна допомогти іншій. За це він був покараний мишкою, яка погризла
всі його папірці.
Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.