<span>Україна... Щедра земля під високим волошковим небом, осяяна промінням
вічного сонця. Задумливі степи з своїм високим різнотрав’ям, широкі поля
золотої пшениці, що грають хвилями, поле справжні моря. Густі прадавні
ліси, гірські вершини, які здіймаються високо в небо, сині плеса озер,
що манять своєю прохолодою, ріки – швидкоплинні, гірські, бурхливі, або
повноводні. Могутні. Глибокі. Калина край вікна, яка чарує білим цвітом
навесні та сяє червоним намистом, восени, похилена верба, прекрасна у
своїй зажурі, маленькі хати, що немов хустини біліють поміж зеленими
садками. А квіти... яких тільки квітів не родить українська земля?! І
чорнобривці, голубі, наче дівочі очі, волошки, ніжні незабудки, горді
троянди, сором’язливі лілії, червоні як жар маки, айстри, півонії,
півники... У всю цю красу можна побачити біля кожної української хати.
або
</span><span>Україна… Наша мила Вітчизна… Квітучий, пісенний край, край рясних полів і густих дібров, ясного неба й запашної польової землі, батьківщина щирих і прекрасних людей. Століттями вона то відкривалася в неймовірному потязі до сонця, до щастя волі, і століттями захмарювалося її небо, тьмарилося її чоло від ворожих набігів, поневірянь, катувань, горя та страждань її поневолених синів і дочок.</span>
<span>Мій улюблений герой казки Мауглі - це мудра пантера Багіра. Вона народилася серед людей, у неволі, і сама колись відчула жах перед людиною. У цьому мудра пантера зізнається Мауглі. Це був один із найважливіших уроків, які Багіра дала Людському дитинчаті. Багіра - чорна кішка, наполеглива, серйозна, дуже розумна . Вона має чудові інстинкти, вміє рахувати до трьох. У подальшому житті Мауглі уроки Багіри не минуть безслідно. Він повернеться до людей, як Багіра повернулася від людей у Джунглі. Мауглі житиме за людськими законами. Але уроки любові і справедливості не минуть даремно, допоможуть йому знайти своє місце серед людей.</span>
Цінуй кожну хвилину, проведену у колі близьких людей, особливо матері, і бережи невблаганний час, який іде вперед наче вічний мандрівник, і його не зупинити. Адже серце матері - це безодня, у глибині якої знайдеться прощення, а молитва матері з дна моря врятує!
<span>Українська пісня - душа народу, яка знайшла своє вираження та відображення в пісні. Переживання, будь-які враження, релігійні вірування та погляди висловлювались в різних пісенних жанрах. Пісенна творчість українського народу збагачена різноманітними формами яскравих епітетів. Красою та силою українських народних пісень захоплювались українські письменники, а також багато зарубіжних митців. Найбільшого відображення в піснях знайшло духовне життя народу. Будь-які важливі життєві події оспівувались піснею. Тим самим створюючи відповідний настрій, що передавав сум чи радість події. Багата, талановита українська душа надихала на створення різножанрових пісень. Натхнення для створення мелодій народ черпав звідусіль. В залежності від часу та рівня розвитку, залежали символи, традиції та обряди які оспівувались. Своїм походженням пісня походить з сивої давнини, в часи, коли наші предки були язичниками, вірували у вищі сили природи, відповідно, в більшості пісень вони замовляли, спонукали та дякували силам дощу, сонця за поміч в збиранні родючого врожаю тощо. Взагалі, за допомогою пісенності народу, а особливо українського, можна легко вивчати та аналізувати історію та біографію народу. Завдяки пісням ми бачимо, як щиро та глибоко український народ відчував біль та сум за свою країну, і разом з нею оплакував загиблих козаків, які до останнього подиху героїчно захищали рідну землю. З таким же сильним почуттям щастя раділи люди за визволення своїх земель, славили своїх героїв-рятівників. Релігійні свята, після прийняття християнства, набули не лише широкої популярності, а й усі пов’язані з цими святами традиції та обряди неймовірно поважились людьми. Любов до свят, української пісні душі народу, та відповідних ритуалів передавалась від покоління до покоління. З малечку діточок привчали до пісенності, а також до шанування батька і матері, всіх ближніх, рідної землі тощо. Українська народна пісня душа народуДорогоцінним надбанням поетичного та музичного генія українців є українська пісня як душа народу, яка стала найдорожчим та невичерпним народним скарбом. Розділяли пісні навіть за порами року. Дуже часто літні обрядові пісні такі як купальські, русальні, супроводжувались танцями, ворожіннями та багатьма іншими дійствами. В різноманітних колядках та щедрівках возвеличували господарів хати та всю їхню родину, де всі мешканці змальовувались гарними, щасливими, багатими людьми. Сюжетність таких пісень лунала з метою замовляння та привертання всіх благ, добра родині, тому що співались ці пісні завжди від чистого серця. Аналізуючи різноманітні родинно-побутові та обрядові пісні, дуже легко спостерігається світоглядна філософія наших предків. Ми бачимо як глибоко український народ відчував та шанував всю красу та радість життя. Всі пісні криють в собі величезну силу почуттів, переживань, які і були невичерпним джерелом натхнення на створення неповторного мистецтва, яке й досі шанобливо передається від одного покоління до іншого.</span>