<span>
Роздуми про Добро и Зло <span><span /> </span><span>На мою думку,
людина – найдосконаліше Боже творіння, бо створена за образом і подобою
Божою. Господь створив людину вільною, давши їй свобідну волю, тим
самим наділивши її правом вибору. І ми маємо право вибирати добро або
зло.</span>
</span>
<em>тема:</em>розповідь про незабутні події
<em></em><em>ідея:освітлення боротьби за волю</em>
<em />художні засоби:
епітети:історики майбутні,холодніх слів
метафора:холодних слів,вільних нив
заклик:мовчи,мовчи.О,тихше!
Повтори:Мовчи,мовчи
звертання:усторики майбутні
Експозиція – опис села, портрети головних героїв, розмова Карпа та Лавріна про одруження.Зав’язка – одруження Карпа з Мотрею. Розвиток дії - постійні сутички в родині, одруження Лавріна з Мелашкою, проща Мелашки до Києва, смерть Омелька Кайдаша, розподіл спадщини.Кульмінація – сутичка Мотрі з Марусею, внаслідок якої Маруся втратила око.Розв’язка – примирення двох сімей після того, як засохла груша.
Ярема Галайда, хоч не історична особа, але існував насправді. Це засвідчують записані народні перекази та пісні. Сам Шевченко в «Передмові» до поеми пише: «Галайда уполовину видуманий». Що значить «уполовину»? Шевченкознавці пояснюють це ось як: «Це треба розуміти так, що «видумана» поетом любовна сюжетна лінія Яреми-Оксани, а не самий герой поеми». Вперше зустрічаємось з Яремою в корчмі, де над ним, наймитом-попихачем, знущається загребущий і жорстокий Лейба.
Захар Беркут є одним з головних персонажів. Навіть повість названа його іменем.
Цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. Було йому дев'яносто років. На своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів.
«Високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. Бо не дивлячись на старість, Захар став надійною опорою для односельців. Був розумним, справедливим, благородним. Радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». Тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. Старий Беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.
Захар Беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. Тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.
<span> Автор симпатизує своєму герою. Приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. Описує дуже детально, як нікого іншого. Зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. Навіть умираючи, Захар Беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим».</span>