Дружба,на мою думку,найголовніше що є в житті.Її потрібно берегти,якщо ми її втратимо,ми втратимо своїх близьких друзів.Коли у тебе нема друзів тобі сумно,нема з ким говорити,повеселитись.Друзі завжди допомагають у скрутну хвилину.Також дружбою можна висловити щирі почуття тощо.Друзів потрібно берегти,не втрачайте їх(ух,якщо є помилки то вибрав або вибач,знаю не на 12+ но я старалась,я недавно просто написала казку і мені вчителька сказала, що таке дружба,ну щасливо!!!)
<span>1. Слова і словосполучення, що виражають упевненість, достовірність того, про що говориться в реченні: безумовно, безперечно, без сумніву, очевидно, дійсно, справді, звичайно, правда, певна річ: Кожному, звичайно, приємно, коли в кімнаті стоять квіти.</span><span>2. Слова і словосполучення, що виражають непевність, припущення, гаданість повідомлюваного в реченні: мабуть, може, може бути, здається, як видно, вочевидь:</span><span>Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрились листям (Ю. Збанацький).</span><span><span>3. Слова і словосполучення, що виражають радість, задоволення, незадоволення, співчуття, жаль, здивування: на жаль, шкода, на радість, на щастя, на сором, дивна річ, як на біду, як навмисне: Населення, на диво, зустріло нас привітно (Я. </span>Баш).</span><span>4. Слова і словосполучення, що вказують на зв'язок висловлюваної думки з попередньою, на послідовність викладу: по-перше, по-друге, нарешті, інакше кажучи, наприклад, однак, навпаки, таким чином, значить, отже, словом: Тільки в середині червня роботи, нарешті, були завершені.</span><span>5. Слова і словосполучення, що вказують на джерело повідомлення: з точки зору, на мій погляд, на думку, за повідомленням, як кажуть, як відомо, як зазначено, по-моєму, по-твоєму, по-вашому: Сміх, кажуть, віку додає (Ю. Збанацький).</span><span>6. Слова і словосполучення, які вживаються для того, щоб активізувати увагу слухача або читача: знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте: Але доля звела нас дуже близько і,повірте, здружила (Ю. Збанацький).</span><span>Вставні речення<span> здебільшого виражають ті самі значення, що й вставні слова і словосполучення.</span></span><span>Вставними можуть бути речення означено-особові (це добре знаю, думаю, як бачите, дозволю собі сказати, нагадаю ще раз), неозначено-особові (як про це кажуть, як про це думають), безособові (нам думається, треба сказати).</span>Вставні слова, словосполучення і речення найчастіше відокремлюються комами:<span>Справді<span>, хвилин за десять у сусідній кімнаті почулися голоси (С. Журахович); Перші олімпійські ігри, за народними переказами, відбулися 776 року до нашої ери.</span></span>Вставні слова і речення, що виражають додаткові повідомлення чи побіжні зауваження, виділяються дужками або, рідше, тире. Стоять вони або в середині речення, або в кінці:<span>У всьому світі (не секрет!) зростає наш авторитет (С. Олійник); Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома) (М. Нагнибіда); Ще недавно у віконце кожен день дивилось сонце, а тепер — пора настала — хуртовина загуляла (Янка Купала).</span>
Твір «Калина», опис калини
Калина – дуже красива рослина. Це стрункий кущ, з багатьма тонкими вітками, що тягнуться до неба. Із приходом весняного тепла на них набухають бруньки. Потім калина вся вкривається білими суцвіттями-парасольками, вона вбирає тепло сонця та живильну вологу землі. ЇЇ листя яскраво-зелене з нерівними зубчастими краєчками, і в них плутається вітерець.
Потім, коли квіти оцвітають, на їхньому місці з'являються маленькі зелені ягідки. Вони поступово стають більшими та восени набувають насичено червоного кольору. Стиглі ягоди калини схожі на яскраві краплини крові, тому в традиції українського народу вони символізують силу життя. Ягоди калини також бувають жовтого та чорного кольору, а деякі види її не скидають листя восени.
Калина трохи кисла та терпкувата на смак. З неї готують смачне варення та компот. Зображенням калини прикрашають предмети побуту, крашанки, вишиванки.
Назву міста Житомир <span>пов'язують з <u><em>давньою</em></u> легендою про дружинника <em><u>київських</u></em> князів. у дев'ятому столітті воїн, якого звали Житомир, заснував на <em><u>високому</u></em> березі річки Кам'янки, притоки Тетерева, поселення. Відтоді й веде <em><u>свій</u></em> лік місто Житомир. У часи <em><u>монгольської</u></em> навали місто було дощенту зруйноване. Та Житомир знову постав у <em><u>новій</u></em> красі...</span>
1.Ми поїхали на чужину, покинувши рідний край.
2.Засмутившись, дід не міг стримати сліз.
3.Не зможемо ми споглядати на вільний, некріпацький захід сонця, повернувшись у найми.
4.Розглядаючи картини генія, ми зрозуміли, що такої людини не було і бльше не буде!
5.Проснувшись, дівчатка не пам'ятали, ле опинилися.
6.Задумуючись над сюжетом, я не встигла побачити головне.
7.Піде у вічність герой, сказавши слова, які не зітруться з пам'яті ще декілька поколінь.
8.Співаючи, ідемо в далеку путь.
9.Незважаючи на обставини, він рушив з мечем у бій.
10.Нічого більше не чула й не бачила Марійка, занурившись з головою у воду.