1) Носячи , перемігши , в'язавши , намалювавши .
2) Носячи продукти харчування з магазину , я часто втомлююсь .
Перемігши супротивника мій товариш подякував своєму тренерові за майстерність .
В'язавши щось моя бабуся інколи співає народні пісні .
Намалювавши портрет матусі , я відніс його на перевірку вчителеві.
Очі матері заплакали , коли вона прочитала листа від сина .
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/31311455#readmore
Дж як і дз приймається за 1 звук.
Дзвінок (дзв`і - нок) ( - = . - . - ) 7 букв, 6 звуків, 2 склади, наголос на О, дзвінкі :дз, н. Пом`якшене в` дзвінким не вважається
Дзеркало (дзер - ка - ло) ( - . - - . - . ) 8 букв, 7 звуків, 3 склади, наголос на Е, дзвінкі : дз, р, л
Дзвінкий (дзв`ін - кий) ( - = . - - . =) 8 букв, 7 звуків, 2 склади, наголос на И, дзвінкі: дз, н. Пом`якшене в` дзвінким не вважається
Ходжу (хо - джу) ( - . - . ) 5 букв, 4 звуки, 2 склади, наголос на У. Дзвінкі: дж
Можна перенести ось так :
Візь-му ,.буль-кне
Хлопчик йшов йшов докы вин не побачив зозульку а вона була ранена вин виднис ии до дому и спас ИИ.
<span>Вересень</span><span> Назва першого місяця осені філологи пов’язують
з вересом – рослиною, поширеною майже
на всій території України. Цей вічнозелений кущ квітує з серпня і до кінця
жовтня. Але саме у вересні рожево-бузкове суцвіття вересу найпишніше вкриває
соснові бори, торф’яники та піщані пагорби. </span><span> Сучасна офіційна назва вересня набула в
Україні сталого вжитку відносно недавно – на початку ХХ століття. Доти кожний регіон мав свою „домашню” назву. У давньоруській мові
зустрічається „офіційна” назва – „руєн”.
Паралельно з руном уживалася й назва – „зарев”. Ці назви, на думку мовознавців, походять від
жовтого кольору (саме о цій порі починає жовтіти листя). У книжній мові періоду
Київської Русі зустрічається також назва „варєснець”,
яка також пов’язана з вересом.</span><span> На західноукраїнських землях відомими є
назви „маїк” (починають маятися,
тобто зеленіти ранні сходи озимини) і „сівень”
– пора масового висівання збіжжя. </span><span> Проте у переважній більшості європейських
мов вживається латинська назва – „сентембер”,
що означає сьомий, адже у Давньому Римі цей місяць і справді був сьомим,
оскільки річне літочислення брало свій початок з березня. З прийняттям нового, григоріанського
календаря, в якому початок нового року було перенесено на січень, назву місяця
залишили старою. </span><span> Із середини вересня починається масовий
відліт птахів у вирій. Колись, побачивши у небі ключ журавлів, наші пращури
приказували: „Із чужої сторононьки
повертайтесь додомоньку!” При цьому загортали в хустинку грудочку землі і
тримали її до весни. Весною, побачивши перший журавлиний ключ, землю закопували
на полі чи городі, щоб весна була щедрою і буйною. </span><span> Кожний місяць має свої головні дні. Для
вересня таким днем є 14 вересня – день Семена, початок справжньої осені. „Хто не посіє до Семена, в того життя буде
злиденне”, – мовить народне
прислів’я. Саме до цієї дати селяни поспішали посіяти озиму пшеницю. </span><span> Від цього дня ткачі встановлювали свої
верстати і починали ткати килими. Бралися за роботу й усі інші сільські
майстри: столярі, стельмахи, ковалі. </span><span> Від „Семена” починали копати картоплю. У
полі чи городі розкладали вогнище, пекли картоплю з нового урожаю, їли і гріли
руки – „щоб не мерзли взимку”. </span><span> Існувало вірування, що в цей день горобці
злітаються в очерет і там їх чорти міряють на мірки: все, що в мірці – чортове,
а поза міркою – людське. Тому, мовляв, після „Семена” горобців по селах стає
менше. </span><span> Із „Семеном” пов’язували і початок церковного року, який широко
відзначали ще у XVIII столітті у Києві та його околицях. </span>