Андрій та Остап мужні вояки.боє брати,але вони зовсім різні,Остап захищає ВІтчизну,а Андрій слідує за велінням серця,тому переходить на бік ворогів.Я вважаю що Андрій зробив не правильно.Найкращий герой твору це Остап!!
1 Смерть батька
2 Тарас іде в найми до дяка
3 Знущання дяка над малим Тарасом
4 Тарас тікає від "горе-вчителя"
5 Тарас іде вчитися у сусіднє село до дяка-маляра
6 Важка робота замість навчання
7 Тарас іде до третього дяка
8 "Нічого з тебе не вийде"
9 Тарас повертається у рідне село
10 На що Тарас витрачав зароблені гроші
11 Тарас не полишає мрії навчитися малювати і знаходе нового вчителя
12 Зруйновані дитячі мрії
Щоб стати музикантом треба довго вчитися а не просто взяв дудку й заграв не зрозуміло що
<span>Здавалось, це безтурботне кохання, що пов"язало з самого малечку дітей двох ворогуючих родів Марійки Гутенюк і Івана Палійчука, не предвіщає біди. Але смерть Марійки загублює душу Івана. Він відвертаєтьс від суспільства і подається у відлюднення на шість років, а коли навіть повертається знаходить єдину відраду у філістерських радощах і не спокущається на кохання Палагни. І не правда, що Івана зжив з світу Юра-мольфар через Палагну. Герой прагнув до своєї любки Марічки, і врешті прямуючи за її голосом падає в урвище. Через декілька днів пастухи знаходять його напівмертвого, але він всеодно помирає. Тепер вони дійсно разом назавжди.</span>
У повісті «Захар Беркут» Іван Якович Франко створив образ справжнього народного ватажка, щирого патріота рідної землі.
<span> </span>
<span> У великому гірському селі Тухля живе сивий чоловік Захар Беркут. У тухольській громаді його дуже поважають, прислухаються до думок. Захар уміє говорити, як ніхто інший, він один може так точно й влучно висловити думки всієї громади. </span>
<span> </span>
<span> Цікаво те, що маючи такі надзвичайні лідерські здібності, він не прагне влади над громадою, а лише дає цінні й розумні поради. Саме так говорить про свого батька син Захара — Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має ніякої й не жадає її». </span>
<span> </span>
<span> Захар Беркут був найстаріший віком у всій тухольській громаді, адже йому вже дев'яносто літ. Він батько восьми синів, і троє з них сиділи вже разом з ним між старцями. Але не лише своїм поважним віком заслужив він таку честь — бути ватажком, він відрізняється винятковою мудрістю й практичністю розуму. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх... провідників цілого народу...» </span>
<span> </span>
<span> Цікаво і те, що, незважаючи на свою старість, цей чоловік був ще досить сильний, продовжував працювати в садибі й на пасіці. Усі тухольці постійно дивувались його знанням у садівництві, а він радо допомагав і передавав свої знання кожному, хто цього хотів. «А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки... Лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут». </span>