Природа - це те, чим ми дихаємо, харчуємося, розмножуємося і вмираємо. Тому якби не було природи то нас би і не було.
Сори что так мало)
<span>Я вважаю, що ця цитата дає відповідь на питання:</span>
<span>"Ненависть і нетерпець гіркі помічники."</span>
Этюд - это короткое завершенное по форме произведение.
Основные признаки этюда:
Законченность формы. В этюде есть завязка, развитие, кульминация и финал.
Единство места, времени и действия.
Наличие "события"
Произведение на отработку техники.
1. Яким був Максим? - Сміливим, волелюбний, вірним, патріотом.
2. Максим вважав що краще, померти чи жити у неволі? - Померти.
3. Кого любив Максим? -Мирославу.
4.Як звали батька Максима?- Захар Беркут.
5. Що зробили монголи з Максимом?- взяли у полон.
6.Який вигадав план Максим щоб вбити монголів?- загнати у тухолську долини а там втопити або виморити голодом.
Сподіваюсь знадобиться.)
Відповідь:
Сучасна українська література — українська література останніх десятиліть, створена сучасними письменниками. У науковій літературі точно не зазначено, від якого моменту українську літературу слід вважати сучасною. Утім, під поняттям "сучасна українська література" найчастіше розуміють сукупність художніх творів, — написаних від часу здобуття Україною незалежності в 1991 році й дотепер. Таке розмежування зумовлене відмиранням після 1991 року загальнообов'язкового для митців СРСР стилю соціалістичного реалізму та скасуванням радянської цензури. Принципові зміни в українській літературі відбулися ще в роки Перебудови (1985) і особливо після Чорнобильської катастрофи (1986)[1]. Деякі дослідники вважають, що сучасна українська література починається від 1970-х років після покоління шістдесятників[2].
Унаслідок більшої свободи, відкритості українського суспільства до іноземних впливів та значно ширших контактів iз літературами інших країн сучасна українська література здебільшого відрізняється від радянської та класичної зверненням до досі заборонених тем (Голодомор, сексуальність, наркотики, девіантна поведінка і т. д.), використанням нових стилістичних прийомів (постмодернізму, неоавангарду, сенсо-фізіологізму, уживання нецензурної лексики та суржику), різноманітністю та змішанням жанрів, своєрідною епатажністю, а також осмисленням соціальних проблем та історичної пам'яті.
Пояснення: