Прочитавши твір "Білий кінь Шептало" напевно кожен задумався про секретний зміст та загадковий сюжет. Адже саме в цьому творі зображується образ людини, яка хоче виділитись від цієї сірої, одноманітної маси. Оскільки ми дуже різні, то на мою думку і відповіді на питання: "Що я взяла для себе від цього твору" теж досить різні. Як на мій погляд кожна людина ще раз підкреслила (відмітила) для себе, що ми не схожі один на одного, як і характерами, обрисами обличчя...Можна перечисляти, і перечисляти. Все це ще раз доводить нашу не схожість. Отже перейдемо до нашого з Вами досить цікавого запитання.
Білий кінь Шептало уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти "як усі". На мою думку нам знайома така ситуація, коли людина потрапляє в таку обстановку, де вона почуває себе досить не зручно та ніяково. Вона прагне виразитись, але попри невдале середовище нічого не може вдіяти.
Отже, можемо дійти висновку, що попри всі перешкоди які зустрічаються на нашому шляху ми повинні самовдосконалюватися, бути особливими, мати свою власну думку та просто вірити в себе.
Протягом своєї багатовікової історії український народ склав понад двісті тисяч пісень. З піснею народжувалися, виростали, відходили у вічність. Пісня була такою ж насущною потребою, як хліб і вода. Де зараз можна почути українську народну пісню? Переважно — на весіллі, інколи — на якійсь гостині, зрідка — колискову, та й то радше у виконанні бабусі, а не молодої мами. Народна пісня поступово втрачає свої позиції. Мабуть, це можна пояснити тим, що кожне покоління любить свою музику, яка відображає стрімкий плин часу. Можна також звинуватити технічний прогрес: мовляв, легше увімкнути магнітофон чи приймач, аніж співати самому. Але наскільки теплішою, невимушенішою стає атмосфера в домі, коли люди співають! Пісня справді здатна об’єднати, зачарувати і пробудити найкращі почуття, зачепити найтонші струни людської душі. Хто це відчув, прагнутиме відчути знову.
На мою думку, любов до народної пісні закладається у сім’ї. Певну роль відіграє школа й позашкільні установи. А ще — радіо й телебачення, конкурси і концерти, народні свята й гуляння… Гадаю, не варто боятися робити інструментальні обробки народних пісень, сучасне аранжування — від цього народна пісня тільки виграє у тому сенсі, що легше й природніше займе чільне місце в юних душах. Однак величезний пласт народних пісень, насамперед календарно-обрядових, напевне залишиться лише в скарбницях народної творчості, бо відійшов у минуле ще тоді, коли замість серпа і коси на полях з’явилися трактори і комбайни…
Часть первая: поход на половцев, пленение князей
Князь Игорь ждет брата Всеволода, чтобы, оседлав борзых коней, ринуться в бой с половцами – вражьим народом. Ему никто не указ и не останавливает даже знамение с неба – затмение солнца. Жажда боевых подвигов движет князем, – и вот уже, после ночного отдыха, на рассвете началась битва с противником. В тот раз, взяв в плен половецких девушек, войско одержало победу.
Но пока войско русское расположилось на ночлег в степи, враги – половцы – с криками и воем готовили поход на дружину Игоря. Беду предвещал кровавый рассвет. И завязалось страшное побоище – намного тяжелее, чем во времена предка Игоря – князя Олега, который, борясь за власть, проводил междоусобные войны.
Два дня длился кровавый бой, в результате которого в первый раз раненый Игорь и Всеволод попали в плен к ханам половецким. Увы, впервые русские потерпели поражение от рук хитрого и коварного врага. А половцы, воспользовавшись поражением князей русских, стали бесчинствовать на чужой земле.
Часть вторая:призыв князя Киевского Святослава к объединению Руси
Здесь говорится о вещем сне князя киевского Святослава, предвещающем горе. И понял он из видения, что с Игорем и Всеволодом случилась беда, и сокрушался по поводу их безрассудного поступка: «О сыны, не ждал я зла такого! Загубили юность вы свою, На врага не вовремя напали, Не с великой честию в бою Вражью кровь на землю проливали…»
Святослав тверд в своем мнении: победа будет тогда, когда и другие князья объединятся против половцев. Но, увы, они не хотят помочь, потому что заняты борьбой за власть. Пока внутри государства вспыхивают междоусобные войны, внешний враг набирает силу. И в этом беда земли русской! Автор с печалью в сердце призывает Ярослава и потомков Всеслава прекратить биться между собой и понять, к чему это привело: «раздорами и смутой на Русь поганых завели».
Часть третья: плач Ярославны, возвращение князя Игоря из плена
До берегов Дуная с городской стены долетает громкий плач жены Игоря Ярославны, сокрушающейся о судьбе русского народа и тоскующей по мужу. «На заре в Путивле причитая, как кукушка раннею весной, Ярославна кличет молодая, На стене рыдая городской…»
Молодая девушка разговаривает и с ветром, упрекая, что он навсегда развеял радость, и с солнцем, светилом, которое отвернулось от войска князя, и с Днепром… Ярославной движет жажда увидеть мужа живым, соединиться с ним в хвалебной песне победы. И, как описывает автор, откликнулась природа. Спасся Игорь из половецкого плена, вернулся домой, и, согласно сюжету, как будто солнце появилось на небе. Возликовала русская земля, и полились радостные песни с Дуная, которые доносились до Киева, ведь чужеземцам победить русский народ невозможно, и именно эта мысль стала ключевой в сюжете легендарного «Слова о полку Игореве».