Як я ставлюся до тих хто цурається свого роду, свого народу
Я вважаю, що ті, хто цурається свого роду, свого народу - нещасні люди. Вони наче дерева без коріння. Як то перекати-поле, що котиться куди вітер повіє. Адже кожна людина не з'явилася на цей світ з незвідки. Всі ми - нащадки наших пращурів, остання ланка довгого ланцюга поколінь. А якщо людина не цінує свого роду, то вона самотня і нещасна, хоча й не усвідомлює цього. Тому мені шкода цих людей. Шкода, що вони не розуміють того, чого самі себе позбавляють.
Запитання: До якої групи лексики належать слова"проміннострунними", "<span>вогнелунними"?
Відповідь: В. НЕОЛОГІЗМІВ
</span> Пояснення: Слова "проміннострунними", "вогнелунними" - це нові слова, які створив автор, тому вони ще не є звичними для мовців. Саме тому ці слова ми і відносимо до індивідуально-авторських неологізмів. Інші приклади індивідуально-авторських неологізмів: листопадує (листя падає), яблуневоцвітно (яблуня цвіте), тихосумна (тиха та сумна).
1. Це сказав Франко про Івана Нечуй-Левицького
2. Так назвав Олесь Гончар Панаса Мирного
3. Це відповідь акторки Марії Занковецької на пропозицію стати акторкою в російському театрі
4. Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко та ін.
5. Я думаю що <span>наприкінці 50-х - на початку 60-х років українською літературною столицею був Петербург бо Україна ще була закріпачена і повністю належала до Росії, тому здебільшого усі укр. книги друкувалися у Перербурзі.</span> На початку 70х років культурною столицею України став Київ, бо в цей час у Києфі було створено Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, що об'єднав видатних українських вчених і митців того часу, а після 1876 - Львів, бо тут активно розгортається діяльність наукових товариств, <span> а у 1887 з'явився жіночий альманах "Перший вінок",в якому містився творчий набуток українок.
6. Ця цитата належить Івану Франко.
7. Спочатку Панас мирний створив нарис "Подоріжжя від Полтави до Гадячого", який пізніше перетворився в повість "Чіпка", а потім разом зі своїм братом П.Мирний редагував повість, так і з'явилась "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"</span>
<span>Заповіт Ярослава Мудрого є актуальним сьогодні. Розбрат, незлагодженість, політичні суперечки не приводять до єдиної мети. Страждає народ, держава, ми втрачаємо людські цінності, звитяги наших предків. Наче збувається пророцтво Ярослава:Як не будете всі разомЙти до спільної мети,Ви, державу зруйнувавши,Подастеся у світи.Та все ж Олександр Олесь на завершення великої поеми «Княжа Україна» висловлює надію і віру в народ, в його силу і згуртованість, бо князі опустошили рідний край:</span>
Так безумовно твір Захар Беркут є актуальним у нас час.У час війни і розборків. У творі Захар Беркут розповідається про те як хоробрі тухольці захищали свій рідний край ризикуючи своїм життям і життям інщих селян та їх родичів.Перебувши цю війну вони навчилася цінувати спокій і мир у громаді.Не допускати розбрату і сварок.Завжди рахуватись одне з одним на різні питання.Надіюсь що так буде і з нами.Завжди!<em></em>