Мій улюблений предмет — рідна мова. Я дуже люблю українську мову. Вона
така мелодійна, м'яка, добра. Особливо в піснях та віршах. Моя бабуся
дуже любить тихенько співати, коли щось робить. Я сідаю поруч із нею,
слухаю — не наслухаюсь. І вірші вчу з задоволенням.
А ще, думаю, дуже важливо знати, як правильно написати будь-яке
слово, адже в контрольній роботі з кожного предмета все повинно бути
граматично правильно. Без знання української мови нічого не прочитаєш і
нічого не напишеш правильно, навіть простого листа. Тому я так ретельно
виконую домашні завдання, вчу правила. А газети читаю і телевізор
дивлюсь (і мультики, і програми про тварин) із задоволенням — це і
розвага, і навчання.
Україна це прекрасна і квітуча країна. В ції країні до того що тут живуть прекрасні люди тут є ще багато туристичних місць. наприклад поїхати в наші квітучі і прекрасні гори подихати свіжим повітрям і відихнути. або ж зїздити в Київ на печерські лаври там цівіте краса і захопленість туристів. ну і ще можна зйздити в найдільший ліс України з спеціалістами і туристичною групою там цвіте радість і квітучість рослин.Але в Україні є іще багато каких прекрасних місць.
Хмара налягла на сонце-метафора.Ось і прийшла багряна чародійка осінь-епітет.Струнка , як береза-порівняння. І серце вискочило з грудей-метафора.Характер твердий,як кремінь-порівняння,гіпербола.
Я одразу незлюбвив цю іграшку!
<span>Настала осінь. Кожен день казковий. Розпочинається він по-іншому.</span><span> Виходиш на вулицю, то помітно змінюється настрій: там відбувається нібито якась суперечка. Небо, здається, от-от і заплаче. а багряне листя вкриє нагріту землю. Але все вмить змінилось. Хмаринки на небі порозбігались у різні напрямки. Вони ніби грають у хованки. Промені сонця падають на золоте листячко берізки. Вона наче наречена, але не в білій сукні, а в золотавій. Здається, що берізка хоче щось сказати, поділитись своїм смутком, але ні… Вона, як і завжди, мовчить.</span>
<span>Це чудово, коли все навколо - ніби в казці. Адже осінь-це і є казка.</span>