Дина была влюблена в Жилина, он делал ей кукол, а она приносила ему еду. А ее брат считал русского врагом, и поэтому отношение к Жилину было разное.
Трагедія В. Шекспіра «Гамлет» — одна з найвизначніших п’єс у світовій драматургії, яка протягом чотирьох століть не сходить з театральних сцен.
З її головним героєм, данським принцом Гамлетом, ми зустрічаємося в момент глибокого душевного потрясіння: вмить зруйнувалося все, що було у його житті цінного. До цієї трагічної миті його життя було безтурботним: він жив у родині, де панували любов і злагода, сам покохав чудову дівчину, яка відповідала йому взаємністю, мав чудових друзів, з задоволенням займався науками, полюбляв театр, писав вірші, попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити цілим народом.
Та раптом його сповістили про загадкову смерть батька. Вдома принца очікує другий удар: мати Гамлета за два місяці після смерті чоловіка одружується з його братом Клавдієм, який став новим королем. І третій удар: Гамлет довідався, що батька вбив його власний брат з метою заволодіти троном.
Звичайно, до цього потрясіння Гамлет не був настільки наївним, щоб думати, нібито в житті не буває нещасть. І все-таки його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося, змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов, дружбу? В чому причина нещасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?
Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ злочинний, ниций та розбещений, його помста за смерть батька нічого не змінить у цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначитися, яка його позиція в цьому світі брехні та зла. Скоритися долі, прийняти світ таким, яким він є, чи боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе?
Ці питання Гамлет намагається розв’язати у своєму знаменитому монолозі «Чи бути, чи не бути». Перед ним — два шляхи: боротися або скоритися злу.
Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха.
Покласти край йому!..
Після напружених роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у викоріненні зла:
Звихнувся час. О доля зла моя!
Чому його направить мушу я?
У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом, важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції. Ось чому Гамлет — вічний образ.
"Служили генералы всю жизнь в какой-то регистратуре; там родились,
воспитались и состарились, следовательно, ничего не понимали. Даже слов
никаких не знали, кроме: "Примите уверение в совершенном моем почтении и
преданности".
Упразднили регистратуру за ненадобностью и выпустили генералов на волю.
Оставшись за штатом, поселились они в Петербурге, в Подьяческой улице на
разных квартирах; имели каждый свою кухарку и получали пенсию. Только
вдруг очутились на необитаемом острове, проснулись и видят: оба под одним
одеялом лежат. Разумеется, сначала ничего не поняли и стали разговаривать,
как будто ничего с ними и не случилось."
Пользы они никакой государству не принесли. Они были не образованы, ленивы, и даже туповаты. Хотели чтобы всё делали по ихнему желанию.