Осінне сонце освітлювало галявину
Он писатель.Его наверно все знают!
У народі троянду називають царицею квітів. Уній поєднана краса і слава, печаль і мучеництво, любов і ненависть, всепрощення й гордощі.
Тримаю в руці червону квіточку з ніжними оксамитовими пелюстками з тонким ніжним ароматом. Поряд з красою бутона троянди — гілки із гострими колючками, які ніби захищають квітку від передчасної смерті.
За міфами стародавньої Греції, в садах богині Афродіти цвіли тисячі троянд. А червоний колір квітів — то краплі крові з ніг богині, яка, шукаючи вбитого Адоніса, поколола їх колючками.
Українцями квітка здавна шанувалася і символізувала нескінченність духу, милосердя, процвітання, красу. У неперевершених зразках усної народної творчості можна зустріти ще й такі назви рослини як ружа, рожа.
Царівна квітів уже не одне століття чарує людей гордовитою красою, даруючи щастя спілкування зі скарбами матінки-природи.
Гармонія людини у відносинах з навколишнім світом - це запорука гармонії з самою собою. Колись, на початку свого існування людина брала від природи всі матеріальні цінності, які були потрібні для її існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо. У наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. Світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв"язку з навколишнім середовищем. Таким чином руйнується духовний зв"язок між людиною і природою. Ми, сучасні люди, маємо це усвідомити і всіма засобами уникати. Бо, як писав прекрасний поет М.Заболоцький:
"Два світи є у чоловіка:
Один – який нас сотворив,
Та інший, який ми одвіку
Творим по мірі наших сил".
Холодний погляд(переносне значення)