Якщо зранку дивитися на школу здалеку, то вона нагадує бджолиний вулик. Біля вхідних дверей, ніби біля вічка, товпляться діти, щоб вчасно потрапити до школи й не спізнитися на урок. Дзвенить дзвінок — теж як у вулику. Кожний займається своїм: учителі навчають, діти уважно слухають. Бджолина сім'я називається рій, а в кожному класі теж є своя родина, свій рій. Бо впродовж дванадцяти років учні одного класу будуть жити шкільним життям, як у родині. Звичайно, що й свої бешкетники є, як же без них. Та все ж основним залишається взаємна повага, бажання в тяжку хвилину підтримати товариша або порадіти його успіхам. Як і в звичайній родині, у нас є своя шкільна мама — наш класний керівник, вона відповідає за всі наші негаразди й пишається нашими успіхами. Крім того, вона завжди намагається пояснити нам, що ми тоді успішні, коли разом, коли відчуваємо плече один одного, тоді це справжня шкільна родина.
Що?- Світило- це підмет, підкреслити ліниєю.
Що робить?-Ховає-це присудок, підкреслити двома лініями.
Ответ: Мова народу - кращий цвіт усього його духовного життя. Покоління народу проходять, але результати життя кожного покоління залишаються в мові. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує всі покоління народу в одне велике історичне ціле. Вивчаючи рідну мову, дитина починає пити духовне життя й силу з рідного слова. Рідна мова незборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі. Мова нам, як друг і порадник. Мова нас навчає, як учитель. І кожне її слово, немовби, виплекана квітка з неповторним ароматом, а не гіркий присмак полин трави.
Объяснение: я не знаю пока как подчеркнуть. Если что отправлю позже.
<span>На дозвіллі кожен віддається своєму захопленню. Хтось збирає цукеркові обгортки, хтось може по кілька разів переглядати мультики, які особливо припали до вподоби, дехто колекціонує моделі автомобілів чи мотоциклів. Деякі дорослі збирають колекцію етикеток вин чи сірникових коробочок. Моє ж захоплення — це філателія. Філателістами називають людей, які колекціонують марки, конверти, листівки. Це захоплення як естафету я перейняв від бабусі, вона й передала мені всю свою колекцію та навчила мене багатьом речам.
Для когось марка — це звичайнісінький знак поштової оплати, маленький клаптик паперу, який приклеюють на конверт. Для мене кожна марка — це ціла історія, а конверти теж мають свою історію. Усі країни світу випускають марки для поштового обігу, а також і спеціально для колекціонерів. Наприклад, конверти, які випускають в обмеженій кількості й один раз, вони називаються «конвертами першого дня». Марки для колекціонерів теж бувають із спеціальними погашеннями штемпелем. Це, як правило, стосується якоїсь урочистої події чи знаменної річниці. Кожна марка має і свою історію, і свою цінність. Звичайно, найціннішими вважаються марки та листівки, які були видані до революційного 1917 року та до 1941-1945 років, бо це були буремні роки, коли багато колекцій просто загинули, згоріли у воєнних лихоліттях.
Виявилося, що займатися філателією — це ціла наука. Наприклад, жоден філателіст не буде брати марку руками, а тільки спеціальним пінцетом. І зберігаються марки переважно в спеціальних альбомах з прозорими кишеньками для марок — клясерах. Є ще звичайні альбоми, куди марки наклеюються спеціальним чином і розміщуються так, щоб мати естетичний вигляд.
Для зручності кожна країна випускає каталог марок, де описується власне марка, коли вона була випущена, яким способом надрукована та хто художник цього малесенького художнього твору. Дехто з моїх друзів також колекціонує марки, але вони колекціонують марки за темами, приміром: «Види спорту», «Собаки», «Метелики», «Автомобілі», «Живопис» тощо.
Нам приємно зустрічатися, обмінюватися марками, обговорювати новинки. Це цікаве й корисне дозвілля, завдяки цьому захопленню я збагатив свої знання в багатьох галузях.</span>