Можеж написати що коли Тарас чимакував з чумаками він пізнавав багато нового і потім розповідав це своїм рідним потім він дщбавляв дещо і записував
або шось мені тоже не получається
Автор «Їхав козак за Дунай» — С. Климовський Тема «Їхав козак за Дунай»: зображення зворушливого розлучення козака з дівчиною, через його участь у військових подіях за Дунаєм. Ідея «Їхав козак за Дунай»: возвеличення щирого почуття, яке випробовується часом і життєвими обставинами. Основна думка: Тебе ж, мила, не забуду, / Поки жив на світі буду. / Коли умру на війні — /Поплач обо мні. Жанр «Їхав козак за Дунай»: літературна пісня, інтимна лірика. Композиція «Їхав козак за Дунай» Твір побудований у формі діалогу між козаком та його коханою. Художні засоби «Їхав козак за Дунай» Звертання: «Дівчино, прощай», «Ти, конику вороненький…», «Постій, постій, козаче…», «Ти будь здоров, мій миленький», «Тебе ж, мила, не забуду». Епітети: «коник вороненький», «білі ручки», «ясні очі». Повтори: «постій, постій…», «мила… миленький». Метафора: «ручок не ламай», «ясних очей не стирай». Зменшувально-пестливі форми слів: «миленький», «вороненький», «коник», «ручок».
Софійка:
Реальне:У реальноме житті ходить до школи, спілкується з друзями, батьками, доглядає молодшого братика...
Фантастичне:Потрапляє в минуле. У минулому їй відведена роль спостерігача за хитросплетінням долі трьох родів: КулаківськихБ Міщиків та власного.
Сліпий старець:
Реальне:Неіснує.
Фантастичне:Показує шлях до розгадки прокляття роду Кулаківських.
На мою думку не все в житті вимірюється грошима. Життя це складна стежина в житті людини. На цій стежині є і добре і погане. Але людина повинна завжди робити тільки добрі справи , незалежно від того чи в неї є гроші чи немає. Людина завжди має залишатися людиною.
Вже перший твір циклу «Відкриття охоти» починається із суто розмовних ситуацій: «Власне кажучи щороку відкриття полювання буває двічі…». Оповідач щоразу звертається до удаваного слухача, запитує його, радиться з ним. Спокійна розповідь у творі чергується з емоційно насиченими, піднесеними рядками. Тоді письменник вдається до коротких називних речень, риторичних фігур. Коротка емоційна частина усмішки про поважність полювання змінюється інтригуючою емоційною частиною. «Відкриття. Скільки турбот, хвилювань, неврози, доки все в тебе в порядку: і рушниця і набої, і одежа, і рюкзак, і стопна,— одне слово, все що потрібно для серйозного, добутливого полювання. А куди їхати? А з ким їхати!» А далі вдвох наступних, логічно обумовлених частинах твору автор дає відповіді на хвилюючі питання, куди їхати і з ким їхати. І все це викладено жваво й дотепно. Гуморист вдало використовує народно-тавтологічні звороти, вдається до засобу перебільшення, близького до неймовірності. Діалог його динамічний, схвильований. Він правдиво відбиває психологічний стан мисливця напередодні відкриття полювання, коли ще не вирішено питання: куди їхати. А їхати треба, бо біля Борисполя «качви цієї ну як хмари! Їй бо, там з одного набою торік по 24 качки брали!» а що робиться біля Носівки! Там з усього лівобережжя зібралися качки, витолочили всі соняшники і через гнізда трава росте. А з ким їхати? Відповідь на це запитання О. Вишня починає хвилюючим авторським ліричним відступом. Вчитель зачитує уривок. «Аж доля моя! Та хіба єсть серед мисливців, серед людей, що люблять тихі вечори над озерами, що чують ніжний шелест очеретів, що пам’ятають Тихше, тихше, не диши, Нас почують комиші…» Такі чудесні романтичні люди населяють усі «Мисливські усмішки» О. Вишні. Письменник розкриває їх думи, характери, уподобання. Назавжди запам’ятовується образ Івана Петровича і його розповідь про знаменитого, Петра Івановича, Пилипа Федоровича та старенького короткозорого бухгалтера, що замість зайця поцілив у кішку і т. д. Кожен з них — це завершений мистецький тип, привабливий образ, що чарує нас своєю простотою, закоханістю в рідну природу, звеселяє нас своїми дотепами і побрехеньками.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/vidkrittya-ohoti-o-vishnya-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua