<span>Помню, как мы узнали о войне, почти каждый день провожали мужчин на фронт. Женщины плакали. Сколько слёз было пролито! Тяжело это - провожать отцов, мужей и братьев на войну, зная, что они могут не вернуться. Нашего отца провожали всем колхозом, потому что ценили за честность, трудолюбие и справедливость. Мы каждый день встречали почтальона, ожидая писем от отца, радовались каждому, читали всей семьёй по нескольку раз и, конечно же, ждали его возвращения домой. Но он не вернулся. Сна- чала мы получили письмо от фронтового друга нашего отца Василия Сахарова, который написал нам, что отец сопровождал поезд с военной техникой и этот поезд был подорван немцами. Так мы узнали, что наш отец погиб и похоронен под Смоленском. А позже пришла и похоронка. Это было большим горем для нашей семьи. К сожалению, похоронки приходили во многие дома.</span>
Офulцари
Хlopoго украыlнуа
<span>Цей мені сподобався.)
Як краще розповісти про похід Ігорів — за зразком давнього співця Бояна чи за вимогами сучасності? Ігор Святославович укріпив ум силою, а серце вигострив мужністю й повів свої хоробрі полки на землю Половецьку за землю Руську. </span>
План.
1. Наймолодша Хуха.
2. Життя у лісі.
3. Перший сніг.
4. Тепла хатинка.
5. Плач сосни.
6. Допомога лісника.
7. Без житла.
8. В пошуках дому.
9. Хлівна Хуха.
10. Мила дівчина.
11, Сум за домівкою.
12. Нещастя у хліву.
13. Моховинка та добрі діти.
14. Врятована коза Лиска.
15. Витівки веселої хухи.
16. Нечесний та злий дід.
17. Поранена Моховинка.
18. Повернення додому.
19. Похід до Хо-Суковика.
20. Зустріч з дідом.
21. Допомога хух.
22. Доброта та милосердя Моховинки.
23. Врятований дід.
24. Вдічність лісоруба.
1. Олеся :» Тиха. без єдино. хмаринки на чолі, майстериця квітів,вишивок і пісень …. Вона була не звичайною дівчиною, Вона була красиво і чепурною. Олесею пишалася вся округа. Бувало. після роботи,вечероми,вона, як птиця, ну так же багато співала коло хати на все село… А вишивки Олесі висіли під склом у європейських музеях: в Лондоні,в Парижі,в Мюнхені та Нью — Йорку, хоча вона про це не знала. Мати учила її всьому. Була Олеся тонкою, обдарованою натурою, тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою хорошим чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну…»
<span>2. Образ України: <span>Один з окупантів, німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові: «Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту… Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п’ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім’ї, дружби! У них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників…» </span></span>