1 .Хто такий Іван Сила?
2.Хто автор книги "Неймовірні пригоди Івана Сили"
3.У якому році був написаний твір "Неймовірні пригоди Івана сили"
4.Чи є у Івана сили друзі?
5.Жанр твору "Неймовірні пригоди Івана сили"
6.Скільки років Івану Силі?
Сидить Василь коло ясел
Корівок годує, -
Дай ми, Боже, здоров'ячка,
Як файно цілує.
* * *
Ой співаю співаночки
Весело, весело -
Чути мої співаночки
На другоє село.Гей, Іване, Іване миленький,
Чому ж мені через тебе
Світ не веселенький?
Гей, Іване, Іване, Іване,
Прийди, прийди, мій миленький,
Бо серденько в'яне.
Гей, Іване, прийди погуляти,
А я тебе поцілую,
<span>Щоб не знала мати.
</span>й коби ви, люди, знали,
Який я хлопчище:
Та як візьму косу в руки -
Сама коса свище.
* * *
Ой піду я в полонину
Та накошу сіна,
Аби моя коровиця
<span>Солому не їла.
</span><span>
</span>Не будемо вже до Хуста
Ми пішки ходити,
Бо наш Юра став шофером,
<span>Буде нас возити.
</span>
* * *Сумні гори без яворів,Сумні без ясенів,Сумні були вечорниці —Не було легінів.
піваночки мої любі,
Що з вами робити?
Може би вас, співаночки,
В садок посадити?
Та що мені з коломийок,
Хоч много їх знаю?
Коли до тих коломийок
<span>Голосу не маю.</span>
1. Климко у степу;
2. Життя з дядьком у бараці
3. Смерть дядька
4. Зустріч із солдатом
5. Білі гори
6. Климко та Зульфат на базарі
7. Подяка врятованої дівчинки
8. Доброта тітки Марини
9. Повернення додому
10.Постріл
Михайлик – головний герой повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Це дев’яти-десятирічний жвавий сільський хлопчик, змалку любить природу, із захопленням сприймає весь світ навколо. Допитливий – часто розмовляв з дідусем про явища природи, спостерігав за рослинами; розумний, любив багато читати попри заборону мами, обожнював ходити до школи, вчитися, навіть у лютий мороз, навіть без чобіт. Був щедрим, добросердечним, співчутливим, пожалів жебрачку з дитиною. Любив і поважав своїх батьків, дідуся, бабусю.Михайлик — ще маленький хлопчик, отже, сприймає життя безпосередньо і щиро. Усе навколо для нього — справжнє диво, казка, Як кожна дитина, він вміє насолоджуватися життям: нехай він і не має санчат, та ночовки можуть їх замінити, бо яка ж це радість взимку кататися на льодовій гірці; жменька доспілих черешень, норка борсука, випрошена в когось книжка дарують йому справжнє щастя. Проблеми, що турбують Михайлика, можуть здатися дрібними, та для нього вони надзвичайно важливі: де дістати книжку, як би так пройти до хати з вулиці босим, щоб не побачила мати, як пробратися до театру.Михайлик ще надзвичайно цілеспрямований: що тільки він не вигадує, щоб дістати нову книжку.
Пророцтво діда виправдалося: з маленького сільського хлопчика виріс великий письменник, що не тільки добре пам’ятає свої корені, а й добре усвідомлює: за тем, ким він став, він має дякувати односельцям і родині, серед яких хлопець формувався як особистість.