Зазнати втрат, набирати чинності, житловий масив, неуважне (недбайливе) ставлення, наступного дня, гальмувати, іспит з історії.
Відповідь:
1. Він дав усім зрозуміти, що робочий день буде непростим, що доведеться гарно попрацювати.
2. Якщо ти вирішиш прийти, я чекатиму тебе там, де ми вперше зустрілись.
3. Він подарував мені перстень, який був виготовлений із чистого золота, і ланцюжок, який був прикрашений діамантовою підвіскою.
4. Щоб підготуватися до ЗНО, щоб вступити до ВНЗ, щоб стати успішним, потрібно працювати над собою.
5. Він прийде тоді, коли настане день, що принесе всім щастя.
Пояснення:
Брат писав тому від чоловічого роду.<u />
Твір «Мій рідний край» Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Морфологічний розбір
Сто сорок дев’ять – числівник.
<span>I.
(Скільки?) – сто сорок дев’ять.
</span><span> Н. ф. – сто
сорок дев’ять.</span>
<span>II. Пост. – кількісний,
цілий, складений;
</span><span> непост. – Н.
в.
</span><span>III. (Скільки?) – сто сорок
дев’ять
</span> (яким є членом речення, треба дивитись по реченню;
<span>
у такій формі може
бути підметом, присудком, додатком)</span>