... Ми дуже бистро вскочили , і побігли на допомогу . Ми довго бігли , і як раптом , заблукали в лісі . Тоді вже було темно . Майже нічого не видно . Вот в цю мить , я дійсно в перший раз так сильно перелякалась .
Я зі своїм другом , якого звали Василь , добре чули голоса , з відки кричали . Ми туда йшли , але як все блище ми наближалися , так все темніше , й темніше становилось . Раптом , ми заміти , що пропали три наших друзів . Тоді ми вже не знали що й робити . Та вирішили не панікувати . . . Так ми вже дойшли до того місця , де кричали . Але там вже нікого не було . Було лише калюжа крові . У нас всіх пошли мурашкі по тілі . І тут із кущів виходять ті самі загублені Катя , Віталік та Нікіта . Та розповідають , що тут неподалік є хатинка . Де хтось напевно проживає . І тоді я зі Васильком та Катью , побігли до цієї хатинки . Щоби нам допомогли дібратися до наметів . Нам допомогли , за що ми й були дуже вдячні .
Мені цей туристичний похід , дуже запам'ятався . Я би хотіла , ще кудись подорожувати зі своїми друзями .
Найрідніші мені люди - це мої мама і тато. Як добре бути такою ж турботливою і доброю як матуся. Або ж такою працьовитою як тато. Мій батько буває дуже суворим, але я все одно його дуже люблю. Вони піклуються про меня, як можуть. І взагалі, якщо б не вони мене не було! Я дуже їм вдячна за все. Вони найрідніші мені люди!
Парасолька, море, поляна.
Сьогодні погожий весняний день. Ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. Я поспішаю додому, поспіхом кидаю портфель і вітаюсь з бабусею:
- Добридень, бабусю (ім я)!
- Добридень, онуку(онучко)! Як справи у школі?
- Все добре. Я піду на вулицю гуляти з друзями.
- А що стосовно уроків? Знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?
- Ні, я швиденько, обіцяю!
- Гаразд.А чи не міг би ти подати мені окуляри? Вони лежать на ооон тій поличці...Бо так хочеться почитати книжку!
Я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.
- Звичайно!Тримай!
- Дякую! Не барися на вулиці.
Радісно цілую бабусю! Як чудово, що вона в мене є!
- А знаєш що? Давай я разом з тобою почитаю?Я не поспішаю.
- Із задоволенням!
Як приємно бути корисним для оточуючих!
Мені дуже подобається спостерігати, як восени з дерев опадає листя. Я помітила, що з різних дерев воно опадає у різний час. Найперше листя опадає з кленів і берізок, а найпізніше — з дуба. Мені здається, що завдяки цьому тривалість листопаду збільшується, і ми маємо змогу довше милуватися красою природи.
Ще я помітила, що у різних дерев .осіннє листя буває різного кольору: жовте з усіма можливими відтінками, червоно-коричневе, багряне. Бабуся пояснила мені, що означає слово «багряний». Зараз воно трохи застаріло. Виявляється, багряний — це червоний колір насиченого темного відтінку.
У тиху погоду листя опадає повільно і сумно. Якщо здіймається вітер, листочки кружляють у повітрі, і з дерев їх опадає багато-багато.