Речення з дієприкметниковими зворотами
(І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»)
<span><span>
1.
</span><span>В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на
котрому блищать ніби |<em>вправлені в зелену оправу</em>| прикраси з срібла.
</span></span><span><span>2.
</span>На горах за шпилями, |<em>вкритими лісом</em>|, пишно горів вечірній світ
сонця.</span>
<span><span>3.
</span>На землі, з'явились смужки з водяних крапель, неначе разки
намиста, розкидані й |<em>поплутані на всі лади</em>|.</span>
<span><span>4.
</span>Тільки собаки надворі ще довго брехали, |<em>роздратовані криком та
світлом у хаті в таку пізню добу</em>|.</span>
<span><span>5.
</span>Коло вікон висіли віконниці, |<em>помальовані
ясно-синьою фарбою</em>|.
</span><span><span>6.
</span>Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними
ногами, з рукавами, |<em>позакачуваними по лікті</em>|, з чорними косами, вона була ніби
намальована на білій стіні.
</span><span><span>7.
</span>Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими
бровами, з темними блискучими, як терен, |<em>облитий дощем</em>|, очима.</span>
<span><span>8.
</span>Вона принесла з хижки |зав'язані в хустці|
квітки та стрічки і розсипала їх по столі, |<em>застеленому білою скатертю</em>|;
принесла й поставила на лаві червоні сап'янці.</span>
<span><span>9.
</span><span>В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе |<em>тільки що
вирваний на городі</em>|. </span></span>
<span><span>10.
</span>Мотря задумалась, соваючи ситом по сійцях, |<em>перекладених вподовж
ночовок</em>|.</span>
<span><span>11.
</span><span>На третій день Різдва Мотря витягла з скрині нову спідницю,
|<em>привезену
од батька</em>|.</span></span>
Він ніколи мені не брехав, бо він правдивий чоловік.
1.-6б,7зв. 2.-5б,5зв, 3. -6б,5зв., 4.-8б,9зв., 5.-9б,8зв., 6.-11б,12зв., 7.-6б,6зв., 8.-6б,7зв.
Товариш-найголовніша допомога.
Сьогодні вранці,коли я йшов до школи,зустрів товариша.Цe був Василько.Мeні нe було сумно і самотньо йти до школи.Було дужe багато тeм для розмов,алe ми поспішали.На пeрeрвах ходили разом,обговорювали,що будeм робити після школи.Після уроків я пішов з ним по своіх домівках.Пообідав,зробив уроки і хутчіш пішов на місцe,дe ми повинні були зустрітись.Він нe запізнився.Коли ми грали,побачили кошeня на дeрeві,ніхто нe хотів туди забиратись,окрім нього.Він сміло зібрався з духом і поліз,а потім спустив його і випустив.Кошeня втікло,а ми пишалися його гeроєм - Васильком.
Отжe,я пишаюсь своім товаришeм,тому що він допоміг кошeняті.
Маша:"Быстро!принеси мне чашку"