- Постив батько дванадцять п'ятниць, щоб не вмерти наглою смертю та в воді не потопати, а проте втопився. І п'ятниці нічого не помогли, - говорив Карпо. - Варто було мучити себе цілий вік.
— Навчай, навчай! Яка пак премудра! — не втерпіла баба Параска. — Подивись лишень на себе! Коли б твого чоловіка хто посунув за діброву, а твою дочку аж за Рось, а тебе аж у саме пекло, то, може б, і між вами був мир.
Діло з грушею скінчилось несподівано.Груша всохла, і дві сім'ї помирились.В обох садибах настала мирнота й тиша.
"Який гарний парубок, хоч і білявий, які в його веселі очі!" - подумала дівчина, поглядаючи скоса на Лавріна.
Рідна мати б'є, та не болить, а свекруха словами б'є гірше, ніж кулаками.
Беркут це птиця-хижак, дуже уважні і розумна тварина так само як і Захар Беркут, а чому вовк, бо монголи це народ який мав ватажка, так само як і у вовків. Тому їм дали Каті призвіська
Томущо він був горобрий сміливий і вольнедушний
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
<span>Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. </span>
<span>Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. </span>
<span>А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. </span>
як добре!як гарно навкруги !дякую тобі осінь за таку чарівну красу!!!
Ответ:
У них вона знаходила цікаве насичене пригодами життя, незвичайних героїв. Коли вона познайомилася з Євгенієм Онєгіним, то вирішила, що він схожий на героя її улюблених романів.
Не вміючи хитрувати, дівчина пише відвертий лист, в якому зізнається Євгенію в своїй любові. Але її «герой» не відповідає взаємністю. Євгеній Онєгін запрошує дівчину в сад, де в повчальному тоні пояснює їй, що не можна ось так от простодушно кому-небудь довіряти свої почуття.
Через роки Тетяна виходить заміж за знатну багату людину.
Тепер вона не проста сільська дівчина, а блискуча молода жінка. Волею долі вони знову зустрічаються з Євгенієм Онєгіним. І щось перевертається в душі у героя, він починає відчувати закоханість. Сподіваючись на давні почуття героїні, він намагається схилити її піти від чоловіка до нього. Але це вже не та простодушна наївна дівчинка, і тому Онєгін отримує відмову.
Чому ж Тетяна відкинула Онєгіна? Тому що вона зрозуміла, що навіть зараз, стоячи перед нею на колінах, Євгеній не щирий. Раніше вона була молодшою і красивішою, але була занадто простою для нього.
Тепер вона має вагу в суспільстві, блищить в розкішних сукнях, а значить, стала цікавою і Онєгіну. Але все це не має відношення до справжніх почуттів. Ось тому Тетяна залишається вірною своєму обов’язку і відмовляє Онєгіну.
Объяснение: