1. На дві частини. У першій йде мова про Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, у другій - з 1677 року найважливіші події за роками.
2. Панегірик - похвальний відгук про кого чи що-небудь.
3. Б.Хмельницький, П. Полуботок, І.Мазепа, С.Наливайко, П.Дорошенко.
4. Новаторство в теорії віршування: вживає чоловічі рими, "неточні рими" вводить, збагачує жанрове розмаїття (оди, духовні пісні, псалми, панегірики тощо)
5. Михайло Ковалинський.
6. Із 30 байок.
7. Воля порівнюється із золотом.
8. Судова Вишня на Львівщині.
9. 12 квітня 1806 року Котляревський отримав звання штабс-капітана. Очевидно, просто за довготривалу військову службу. З 1976 року він був на службі. Спочатку кадетом, потім його підвищили до аудитора, потім - прапорщик, потім підпоручик, поручик, ад"ютант і потім уже штабс -капітан.
10. Енеїв батько Анхіз.
У 1923 році він написав збірку "Нечиста сила", " потерчата" входять у цю збірку, отже 1923 рік
Я вважаю що мишка вчинила правильно, покаравши своїх господарів. Адже кожна інша людина вчинила так само. В цій казці мишка асоціюїця з справедливістю. Ця казка повчає нас, що не треба бути жадібними і не наживатися на чужому горі.
Мова — найцінніший скарб народу Твори з мови
<span>
Багата і барвиста мова українського народу. У піснях, казках,
прислів’ях і приказках — життя і мудрість народу, його характер, мрії
про щастя.
Але скільки судилося пережити, щоб ми зараз, у XXI столітті, могли сміливо, без перешкод, спілкуватися нею.
Вона прийшла до нас від наших прадідів, збагатившись і відшліфувавшись протягом багатьох століть.
Наші дідусі й бабусі розказують нам, як її забороняли і знищували. І,
відверто кажучи, нашим можновладцям це майже вдалося. За довгі роки
кріпаччини, існування Радянського Союзу безліч шкіл з українською мовою
навчання перестали існувати. </span><span>
Історія України та її культура вивчалися лише з того боку, з якого
хотіли бачити їх керівники великої держави. Ми майже втратили своє
коріння, забули мову, бо перестали нею спілкуватися.
Сьогодні українська мова офіційно визнана державною мовою України. Але
довго ще будемо йти до того, щоб кожен житель України спілкувався
українською… Можливо, ніколи цього й не досягнемо. Але не слід опускати
руки, треба братися до роботи — відродження і становлення рідної мови, і
не слід чекати, поки це зробить хтось інший. Почнемо з себе, з
найменшого, що в наших силах, — почнемо спілкуватися нею. І тоді з
гордістю зможемо сказати:
О мово рідна! Їй гаряче
Віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
Й народу нашого нема.</span>
.....