У тому, що він хоч і був живчиком, але брехати і здавати друзів- нижче його достоїнства. Та матір хлопчика вважала, що він умисно робитиме бешкет і приховувати бешкети друзів, щоб казати правду і отримувати за неї гроші від батька, тому вважала, що з нього людей не буде. Він був непосидючим,сильним,відкритим,впертим,стійким,правдолюбом, непримирним до зрадництва,спокусником,шанабливим до батька і спритним. В цьому ховалися його душевні якості і вади.
На мою думку, Батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.
По-перше, Батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають твоїм ментальним особливостям. Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.
По-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку Батьківщини. Прикладів цього в літературі сила-силенна. Чи не найяскравішим серед них є творчість Тараса Шевченка, зокрема його поезія «І виріс я на чужині…», у якій Кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «Дніпро та наша славная Вкраїна…». Глибинним розумінням патріотизму вражають «Кам’яний хрест» Василя Стефаника і «Волинь» Уласа Самчука, поезії Олександра Олеся та Євгена Маланюка.
Отже, Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. Це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.
1.серйозна розмова батьків із нечемним сином.
2. "Блакитна дитина"- батькова роль.
3.Уся правда про блакиьну дитину.
4.дядько матвій і його лопата.
5.заїка-географ
6.ольга чровжова
7.прохання олі
8.лютий полкан біля яблуні
9.дядько матвій прибі на гавкіт пса
10.лікування кропмвою
11.клятва про помству
12.спостереження за дядьком матвієм і самогонщицею оленою.
Усе більше тобі не поможу хоч і склала вже план.але раджу прочитати просто ржач.
1.Тухольці ставилися до боярина з дочкою погано через те,що боярин збудував собі житло у тухольських горах і почав вбивати худобу та пастухів а також через те що боярин зрадив свою державу і перейшов на сторону монголів
2.Мирослава відстала від ватаги свого батька і опинилася біля житла ведмедиці.Ведмедиця захищаючи своїх ведмежат кинулася на мирославу,та натомість почала тікати і на її крик обізвався максим який вибіг і вбив ведмедицю.Про мужність Мирослави вказують такі вчинки:бажання ходити з батьком на полювання (хоч це зовсім не дівоча справа),не боязкість дівчини що її може вбити ведмідь і те що Мирослава кидає свого батька і йде допомагати тухольцям протистояти монголам