Краса - це натхнення . Є бажана краса , є наявна , справжня . Вона є на картинах , в житті , всюди . Більшість краси є справжньою . Наявна краса - це краса яку ти тільки побачила . Її часто зустрічаємо в природі . Бажана краса - це коли ми хочем , бажаємо щоб краса була . Найчасніше зустрічається справжня краса .
ввввввввававіаіваіваіваіваіваіваіва
Слово - важливе поняття в житті кожної людини. Коли створювалась мова, люди не розуміли силу слова. Бо якось би убезпечило себе вiд його смертоносної дiї. Слова зради, пiдлостi вбивають щось значуще, що iснує в людинi заради добра i милосердя. <span>Щастя i горе, радiсть i смуток - усе може бути в одному словi.
Словом людина відкриває душу своєму співврозмовнику, висловлює свої почуття. В простому понятті містяться багато накопичених знань.
</span><span> Шануй i бережи добре слово на всi випадки життя, i добро, створене тобою, тобi ж i повернеться, а на землi ще однiєю доброю людиною стане бiльше. </span>
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
<span>Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. </span>
<span>Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. </span>
<span>А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. </span>
як добре!як гарно навкруги !дякую тобі осінь за таку чарівну красу!!!
Сільський хлопчик Михалко,який не відрізнявся від інших дітей у селі,був вихованим та добрим.Він любив гратися,спостерігати за вечірнім небом та пити молоко.Також Михалко був трохи не сміливим та вигадливим.Хлопчик вчинив не добре ,коли обдурив стареньку бабцю Танаську.