Образ головної героїні роману Л. М. Толстого «Анна Кареніна» є суперечливим в своїй органічній єдності. Якщо виходити з епіграфа, поставленого автором до свого твору: «Мне отмщение, и аз воздам», то Анна є героїнею «негативною», що порушила свій «супружній» обов’язок і була за це покарана долею. Так робить Толстой і в плані сюжетному, привівши свою головну героїню до самогубства. Разом з тим і порушення Анною свого сімейного обов’язку є в творі російського письменника цілком обгрунтованим та неминучим, і не тільки з точки зору характеру Анни, а й з точки зору всіх обставин, теж всебічно представлених в романі.
Анна - натура щира, відверта, енергійна, позбавлена лицемірства. Полюбивши Вронського, вона повністю віддається цьому почуттю і не може й не хоче, навіть зовні, обмежитися в даному разі рамками лише звичайного світського роману, яких в її дворянському середовищі було чимало, і на які світська публіка дивилася «крізь палвці». Кареніна - свого чоловіка. Анна ніколи не любила: заміж вийшла, може, без прямого примусу, але й не за велінням серця. її чоловік ніколи не був для неї справжнім авторитетом, не був і другом, якого б вона поважала, з яким би рахувалася, якщо й не кохала його.
Анна могла наважитися на розрив, навіть на розлучення офіційне із своїм чоловіком, але не ціною відмови від свого сина. Будучи добропорядною жінкою, яка звикла до поваги до себе з боку оточуючих, Анна тяжко перенесла зневагу, виявлену їй світським середовищем, після розриву з Кареніним. Якщо б вона не мала власної гордості як жінка і як людина, вона б більш-менш терпеливо зносила зневагу оточуючих і те, що любов Вронського до неї поступово згасала.
<span> Але зрозумівши те, що становище її стало безвихідним - Вронський не тільки вже майже не любить її, а й сприймає зв’язок з нею як непереборний тягар; Каренін ніколи не віддасть їй сина ї не дасть навіть можливості з ним бачитися, а її становище добропорядної жінки безповоротно втрачено - Анна кінчає життя самогубством, хоч і грішить в даному разі ще раз, занапастивши власну душу і покинувши сиротами двох своїх дітей: сина і зовсім маленьку дочку.</span>
Нерозумне кошеня
Принесла кицька мишеня і каже кошеняті:
-Ось тобі, грайся,учись мишей ловити.І пішла.Кошеня торкнуло лапкою мишку раз,
удруге.Лежить мишка і не ворушиться.Схопило злегка зубами,а мишка:
-Ой, ой! Мені ж боляче!
Кошеня розціпило зуби, а а лапкою мишку тримає.
-Відпусти мене,-просить мишка.
-Не можу,-каже кошеня,-мене мама буде сварити.
-Моя теж сваритиме,якщо я не прийду.
-То твоя мама, а то моя! Вона буває дуже зла,як розгнівається,-каже кошеня.
-А що ти зі мною робиш?
-Повчусь, як мишей ловити, а тоді мама прийде, скаже, що робити.
-Хіба так учаться?- пропищала мишка.
-А як?- дивується кошення.
-А так: я буду тікати, а ти наздоганяй - як у квача грають.
-Це цікаво,- погоджуеться кошеня.
-І дуже цікаво,- пропищала мишка.
-Я як долічу до трьох, ти мене зразу ж відпускай.
І тільки кошеня відняло лапу, мішка шусь- і нема.Як вітром здуло.
Лаяла кицька кошеня.Вуха нам'яла, щоб пам'ятало науку.
Ця байка стосуеться нерозумних людей.
Я дуже люблю літо. Воно насичене яскравими барвами та враженнями. Літо асоціюється зі справжнім відпочинком. Кожні літні канікули я з батьками багато подорожую , одне з моїх улюблених місць це море. Саме воно асоціюється з літнім відпочинком. Також літом я приїзджу у село до дідуся та бабусі . Там я почуваю себе вільно та спокійно, немає навчання та інших клопотів , ми з друзями ходимо купатися на річку , та відпочивати у парку . Я допомагаю бабусі клопотати на городі, а разом с дідусем їзджу на риболовлю. Саме всим цим мені подобається літо!
<span>Другорядний персонаж.Прототип. Немає.Соціальне значення героя.</span>
<span> Міха Голий - представних соціальних низів, підліток, у якого немає сім`ї, який часто голодний, у нього старе, пошарпане, брудне вбрання, немає житла. Щоб вижити та не померти з голоду , він змушений красти. Ніхто не навчив його працювати. Він керується законами вулиці, яка для нього - рідна мати.</span>
Уважно прочитай текст і подумай, про що розповідається в зачині, основній частині, кінцівці.2. Прочитай текст повторно і поділи його на логічно завершені частини.3. У кожній частині тексту визнач головну думку.4. Виріши, за допомогою яких речень (питальних чи розповідних) будеш давати назву пунктам плану.5. Придумай або добери до тексту заголовок із частин.6. Запиши дібрані тобою заголовки.7. Перевір складений план. Для цього прочитай план і пригадай зміст тексту.