Життя людини – череда рішень, які вона приймає. Кожне наше рішення – це вибір з низки варіантів. Щодня кожна людина робить вибір не один раз, а декілька, від простих побутових до таких, що впливають на все її подальше життя. Інколи вибирати легко, наприклад, коли обираєш між тим, що тобі подобається, і тим, що ні. Часом це зробити складніше, бо твій вибір стикається з інтересами інших людей.Обрана колись професія може стати не затребуваною через кілька років чи просто не сподобатися.Перший іде власним шляхом, долає труднощі, розкриває таланти та знаходить своє щастя, а другий думає лише про те, як бути кращим за інших – мати більше грошей, займати кращу посаду, одружитися з гарнішою жінкою, водити шикарніше авто. Такі люди не отримують від життя справжнього задоволення, а лише заздрість з боку інших.Неможливо змусити когось бути чесним, добрим, працьовитим по-справжньому. Можна ув’язнити злодія та випросити грошей на благо чинність у скупердяя, та це не зробить їх кращими та більш щасливими. Тому краще думати за себе і будувати власне життя.
Комп'ютер, інтерв'ю, кар'єра, к'янті, прем'єр.
ПРЕФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ<span>Префіксальний спосіб - це спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів (давати - </span><span>надавати, хто</span><span> ніхто, в'язати</span><span> вив'язати).</span>ПРЕФІКСАЛЬНО-СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ<span>Префіксально- суфіксальний спосіб дозволяє створювати слова одночасним додаванням до твірної основи словотворчого префікса і суфікса (межа</span><span> безмежний, при дорозі</span><span> придорожній).</span>БЕЗАФІКСНИЙ СПОСІБ<span>Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення твірного слова (переходити</span> перехід, нічний ніч).ОСНОВОСКЛАДАННЯ<span>Основоскладання - це такий спосіб творення слів, при якому дві і більше основ поєднуються в одне слово (хмари чесати</span> хмарочос, синій + жовтий синьо-жовтий).СКЛАДАННЯ СКОРОЧЕНИХ СЛІВ<span>Складання скорочених слів - це спосіб творення слів скороченням основ кількох слів. Твірні основи при цьому можуть бути повними (залізобетонний) і скороченими (абревіатура різних типів - мінпраці, вуз, зарплата, КПІ - Київський політехнічний інсттитут).</span><span>Повні основи можуть поєднуватися за допомогою сполучних голосних о (після твердих приголосних), е (після м'яких приголосних) та є (якщо основа закінчується на й): паровоз, світогляд, краєвид, зорепад.</span><span>Прикметники, що утворюються на базі підрядної сполуки, пишуться разом (червоноармійський, однокімнатна), а прикметники, утворені за допомогою сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (зелено- білий, науково- технічний).</span>
Легенький(легкий),(жита) жито,зерна (зерно),землі (земля),стебло (стебло) ,високе (високо),синіють (синіти ),червоніє(червоний) ,весело (веселий)
<span>Рідна українська мова — це основа нашої безмежно багатої культури. Класична українська література, починаючи від Шевченка чи навіть ще й від Котляревського, показала нам приклад того, як треба ставитись до народної мови, цього ясного і справді цілющого для художника джерела. До велетнів української національної культури безперечно належать Тарас Шевченко, Іван Франко, Максим Рильський. Шевченко ввібрав у себе могутній волелюбний дух українського народу. У своєму "Кобзарі" народний співець відобразив ціле море народного горя, невольницький поклик до помсти й порив до свободи, чарівну красу української пісні. Вогненною піснею та віщим словом повернувся поет до рідної своєї України. Вірні традиціям великого Кобзаря, класики нашої літератури створили в цей час такі всесвітньо відомі шедеври мистецтва слова, як соціальні повісті й романи (Панас Мирний), драми й комедії (І. Карпенко-Карий), поезію і прозу (Іван Франко), громадянську лірику і публіцистику (Павло Грабовський). Ці письменники боролися за чистоту й яскравість літературної мови, за високу художню майстерність.З двадцятих років руйнувалися наші безцінні святині, палилися українські бібліотеки, безжально витіснялася рідна мова з державних установ, середніх і вищих навчальних закладів. Ярлик "націоналіста" відразу чіплявся кожному лише за те, що розмовляв рідною мовою.Внаслідок такої "інтернаціоналізації" наш народ вироджувався, був позбавлений знань про власну історію, культуру.Максим Рильский у своїх віршах та творах закликав нас любити рідну мову та зберегти її для своїх нащадків. Він у своїй поезії надавав велике значення порівнянням та метафорам, підкреслюючи, що вони прикрашають літературну українську мову.Під час Великої Вітчизняної війни, коли горіли жахливим полум'ям міста та села України, коли ненависний ворог хотів задушити нашу національну свідомість, український народ не зрікся своєї мови. Жага любові до Вітчизни і жага помсти ворогові були провідними мотивами творчості Рильського під час війни. Одним з найкращих віршів Рильского є "Рідна мова". Поет радить вчитись у народу, в якого "кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина". Замислюючись над рядками цього вірша, я уявляю собі історичні події того часу, коли рідну мову "...в ярмо хотіли запрягти, як дух степів, гарячу, і осліпити, й повести на чорні торжища, незрячу..."Хай немеркнучим заповітом усім синам й донькам України стануть полум'яні слова Максима Тадейовича:Мужай, прекрасна наша мова,Серед прекрасних братніх мов,Живи, народу вільне слово,Над прахом царських корогов,Цвіти над нами веселково,Як мир, як щастя, як любов!Максим Рильський проголосив ці патріотичні слова багато років тому, а звучать вони свіжо, актуально, адже боротьба за волю і співуче слово триває, бо вічним є народ, його національна свідомість, його культура і рідна мова.
</span>