Митько почав розказувати однокласникам події які відбувалися з ним ,а сергійко як згадував то зразуж сміявся.Та зразу доповнив
-Ми стали видатними зоологами назвали невідому тварину в честь Митька (Митькозавром) .
Один однокласник вигукнув
-А як він виглядає?
Митко йому
-як людина! На нас схожий
А той
- напевно рідкісна тварина...
Всі вони сміялися із цієї кумедної історії.А хлопці за літо начитались зоології.
Соломия и остап убежали с родного края не по своей воле а ситуация что панщина заставляла их работать для своих интересов Остап решил подождать пока это беда не закончиться правда ему тяжело покидать родные стены
Ответ:
головні герої:
1) Орися
2) сотник (батько дівчинки)
3)козак Грива
2.Орисю дуже схвилювала старовинна легенда про хання, яку вона почула від старого козака Гриви.
Ця легенда змушує дівчину замислитися над власним коханням. Орися відчуває глибоку повагу й любов до таємничого навколишнього світу. Побачивши козака на коні, Орися обомліла: їй здалося, що то закоханий князь із легенди. Але дівчина ще не знала, що цей козак — її щаслива доля
<span>Іван Карпенко-Карий — це один з корифеїв українського театру. Він був артистом, режисером, організатором театральної справи. Але найбільшою його заслугою в історії українського театру є драматургічна творчість. Він справді був талановитим драматургом, бо чим ще можна пояснити той факт, що більше ніж через сто років після написання його твори не втрачають своєї актуальності, є близькими і зрозумілими кожному читачеві і глядачеві, а головне — такими ж цікавими, як і століття тому.Вже під час прочитання комедії «Сто тисяч» в мене з’явилося багато міркувань з приводу цієї п’єси, зокрема її головного героя Герасима Калитки.Герасим — це сільський багатій, досить розумний і хазяйновитий. Він зумів розбагатіти в нових соціально-історичних умовах, коли велика кількість поміщиків, навпаки, збанкрутили і були змушені продавати свої маєтки. Калитка вміє вести велике господарство, він дуже працьовитий, енергійний, завзятий, вміє заощаджувати гроші. Але ці його позитивні риси в чималій мірі деформувалися, зазнали деградації, бо вони, як і всі помисли і дії Калитки, спрямовані на збагачення. Його економність переросла в жадність: він краще буде їсти несмачні страви і недобрий хліб, бо такої їжі не можна з’їсти багато. Йому шкода шматка хліба для наймитів, хоча саме вони своєю працею тримають його величезне господарство. Енергійність і завзятість Калитки розкриваються в діях, які підпорядковані його меті. Винахідливість Герасима доводить його до шахрайських махінацій.Його жадоба до збагачення доходить до безглуздя: він не дозволяє запрягти коней, щоб відвезти свою дружину до церкви, що знаходиться за три версти, бо « скотина гроші коштує», бо це «не по-Божому і не по-хазяйськи». Роман, син Калитки, не має ні хвилини спокою, жінка «з діжі не вилазить», наймити спини не розгинають, а Герасиму все мало. Він прагне навіть заробити на своєму кумові — вимагає від того за позичені гроші запродажню на волів. Та що вже тут казати, якщо він прагне збагатитися навіть на власному синові. Знаючи про почуття Романа до наймички Мотрі, він хоче одружити сина на дочці багатія Пузиря, бо в тої велике придане. При цьому Герасим обіцяє дати дозвіл на одруження сина з наймичкою, щоб Мотря більше старалася по господарству.Як на мене, фінал комедії є цілком справедливий. Герасим поплатився за свою жадність, за те, що гроші ставив вище за все інше — за родину, моральні цінності тощо. Він був настільки захоплений прагненням збагачення, що втратив ознаки нормальної людини, розгубив усе позитивне, що в ньому було спочатку.<span>І, можливо, випадок із ста тисячами стане для нього уроком, як і для багатьох інших таких глитаїв.</span></span>
Байка байкою, а борщ стигне.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Від красних слів язик не відсохне.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Объяснение: