Твір на тему: "Поетизація
першого почуття у
повісті"Вітька+Галя"
«Вітька+Галя» - це твір
про найприємніше почуття кожного із нас – кохання. Повість сповнена іронії та
веселих ситуацій. Пише В. Чемерис про серйозні для підлітків події з гумором, і
читач відчуває, що навіть під час життєвих негараздів життєрадісність повинна
брати гору.
Вітька – чотирнадцятилітній парубок, що
закохався у дівчинку Галю. Розповівши про своє нове почуття другові, він
вирішує діяти і завойовувати кохання дівчини: пише вірші, співає серенади, але
все невдало. Проте хлопець не опускає руки, адже він з оптимізмом
сподівається ще досягти своєї мети і завойувати прихильність Галі.
Протягом життя кожен із нас задається
багатьма питаннями з приводу кохання. Як себе поводити, щоб добитися серця
любої? Саме твір «Вітька+Галя» допомогає знайти нам відповідь на це питання.
Треба бути тим, ким ти є. Залишаючись собою, Вітька досяг своєї мрії.
Вітя і Галя відчули смак першого
кохання. Можливо, надалі воно переросте у них в справжню любов, або ж
залишиться на рівні дружби і буде обпекати душу приємними спогадами. Галя і
Вітя – приклад ввічливого та дружнього ставлення один до одного. Сподіваюся, що
і моє перше почуття буде таким же сонячним, яскравим, світлим і вічним!
Веселі, кмітливі, розумні, неслухняні, несерйозні, допитлеві, необережні, дотепні, не люблять навчатися, боягузи, добрі, сміливі, покірні, із почуттям гумору.
<span><span>Ластівка – це невеличкий гарний птах. У неї цікавий чепурний окрас – пір’я темно-синє та біле, так що в польоті знизу ластівка нагадує маленький літак. Голівка в ластівки темна, з маленьким гострим дзьобом, а очі чорні, блискучі. Вона має незвичний подвійний хвіст, а на шиї в неї красива прикраса – пляма червоного кольору. коли ластівка летить, вона підбирає свої лапки до білого животика. Вона легко та елегантно планує в повітрі, хапає на льоту різних мошок, щоб віднести до гнізда та нагодувати пташенят.
</span><span>Мені подобається спостерігати, як ластівки кружляють біля стріхи, будують гніздечка та годують пташенят. У ластівок довгі гострі крила, маленькі лапки та роздвоєний хвіст. Пір’я в них двокольорове. На животикові та на внутрішній частині крил воно біле, а на голівці та по краях крил чорно-синє, блискуче. На груді ластівки мають червону плямку, яку носять гордо, наче орден. На льоту вони хапають мошок своїм невеликим гострим дзьобиком</span></span>
<span>"Мати бідкалася, а мені радісно слухати музику крапель, що падали в старі дерев'яні ночви, і цинковий тазик."
"Срібний
чоловічок народився, мабуть, із крапель. Коли я запитав, як його звати,
почувся звук «бумс!», і я зрозумів, що це — Бумс. Я не буду його
чіпати, класти в коробку, як метелика, щоб не зашкодити."
"Матері лякають Сопухою дітей, які не хочуть спати. Я теж спочатку боявся, а потім перестав."
"Ні
наступного дня, ні пізніше Адам не прийшов до греблі. Річка швидко
розмила загату. Мені стало дуже сумно. Захотілося, щоб по ряд був друг."
"Раптом
чую, як хтось мене запитує, з ким я говорю. Це мама. Вона переживає, що
мені ні з ким і погратися — немає тут дітей. Але я, хоч і сам, побував
уже і в печері, побігав у степу, ловив павука, словом, набігався,
набалакався вволю."
"І досі не знаю, чи була така дівчина, чи я її просто вигадав.</span>