Тому,що вони потроху якби під'їдають людину зсередини і потім,у важливий або прикрий момент життя людини у неї просто зриває стоп-сигнал і вона згадує багато таких прикрих моментів,що ще більше пригнічує її.
На мою думку не все в житті вимірюється грошима.Як приклад цьому твір Карпенка-Карого"Сто тисяч"читаючи його ти розумієш,що далеко не все вимірюється грошима!Хіба щастя людини можна виміряти купюрами?Звичайно,що ні.
Гроші є добром коли вони в міру,тому що в іншому випадку вони занепащають життя людини.
<span>Ось ты вже відкрив конверт, отже закінчив школу, сподіваюсь з відмінними оцінками. Як я бачу ти вже дорослий, крокуєш у самостійне життя, сподіваюсь вже маєш мрію, бажаю ії здійснення, та мого побажання замало, потрібно і тобі проявити бажання, сподіваюсь у майбутньому, все вийде так як ти хотів. За плечами вже поріг рідної школи, рідного класу, а в голові дивовижні моменти які неможливо забути. Якщо будеш сумувати за школою, пам'ятай, для тебе двері до неї завжди відчинені. Заходь, читай з усмішкою того листа, якого ти писав ще коли сидів за партою, не забувай свою школу.
</span>
Як я проведу літні канікули в цьому році? Звичайно у бабусі в селі. Спати на сіннику саме задоволення. В запашному запаху сіна намішана маса відтінків лугових і польових трав та квітів. Соломинки, які вибилися з-під покривала, ніжно лоскочуть ніс та вуха.
Небо з чорного поступово стає ліловим. Починається ранкова перекличка півнів. Десь унизу в сараї, бабуся гримить цинковими відрами, збираючись на ранкове доїння. Корова Зорька, відкликаючись на своє ім’я, давно прокинулася і своїм муканням вітається зі всім двором.
Бабуся лозиною підганяє Зорьку вслід стадом і проціджує молоко. Я стрімголов скочуюсь з сінника, біжу до рукомийника, швидко вмиваюся і чищу зуби. Через п'ять хвилин я сиджу за масивним дубовим столом, де мене вже чекає сніданок — хрусткий окраєць свіжоспеченого хліба та кухоль ще теплого молока.
Потім я біжу до бабусі в город, де більше заважаю, ніж допомагаю, так як абсолютно не маю поняття, як полоти, підгортати тощо. Коли натовп усміхнених хлопців та дівчат, запекло жестикулюючи, намагається привернути мою увагу, бабуся з явним полегшенням, відправляє мене з ними купатися на річку.
На бігу ми скидаємо з себе майки, шорти і з розбігу, з дикими криками, розрізаємо своїми тілами прохолодну, пружну воду. Рибалки з протилежного берега погрожують нам кулаками, і ми вискакуємо з річки, як зграйка розтривожених птахів. Відбігши, падаємо на прибережну, з останніми крапельками роси, траву, після чого поступово затихаємо. Коники і цикади стрекочуть прямо у вуха. Різнобарвні бабки, ніби загін вертолітників, кружляють над головами. Ми загоряємо, перевертаючись на сонечку, як рум'яні оладки.
Хтось запропонував пограти в доганялки. Всі знову зірвалися з місця і помчали навипередки, тепер вже одягаючись на ходу. Я біжу без зупинки, не оглядаючись, поки не опиняюся на узліссі. Зупиняюся віддихатися і поринаю в чарівний світ звуків і фарб. Птахи виводять свої трелі різними голосами, які зливаються в єдину дуже потужну симфонію. Вітерець пробігає легким трепетом клавіш роялю по листочкам кущів, піднімаючись все вище і вище і, нарешті, потроху завмирає десь у розлогих кронах могутніх дерев-старожилів. Моє «ау ...!» котиться по величезній галявині, оббігає її навколо і злітає в небо. Тут знову з-за кущів і дерев з'являються хитрющі, замурзані личка. З новими силами і переможними криками ми носимося по лісу до знемоги.
Сонце знаходиться в самому зеніті, коли ми, вже втомлені від спеки і своїх забав, повертаємося в село. Бабуся чекає біля хвіртки, приклавши руку «козирком» до чола. Побачивши мене, зморшки на її обличчі розгладжуються, очі теплішають і зволожуються.
За смачним обідом ми ділимося кожен своїми враженнями про минулий ранок і обом це цікаво. Потім в дальній кімнаті, де прохолоду дає пишноцвітна, з медовим запахом, липа за вікном, моя бабуся відпочине на старенькому плюшевому кріслі, а я на залізному скрипучому ліжку, бабусиному ровеснику, в неосяжній горі величезних пухових подушок.
Ми бачимо один і той же сон: літо, село, річка, ліс, мукаюча Зорька і ми в обнімку з бабусею. Назавжди... Які ж все-таки чудові літні канікули в селі!
ЕЩЕ ПО ТЕМЕ:
Твір на вільну тему. Твір на тему: Літні канікули. Світанок в степу, або літні канікули на просторах Бессарабії
Друзья! Спасибо вам огромное за рекомендации и репосты!
<span>Тема: змалювання життя українського суспільства к. ХVІІІ — поч. ХІХ ст., різних верств населення (під виглядом троянців, латинян та інших народів).</span>Ідея:висміювання українських панів і чиновників, козацьких старшин, їх паразитичного життя, обжерливості, пияцтва, нікчемних сварок;водночас – уславлення патріотизму, вірності обов’язку, мужності, товариської солідарності (Еней, троянці, Низ та Евріал).<span>Основна думка: засобом сміху викрити і засудити негативні соціальні явища суспільства к. ХVІІІ ст.— поч. ХІХ ст.</span><span>Жанр: а) епічна поема — великий віршований твір, у якому розповідається про значні події і видатних осіб;</span><span>б) травестійний (з франц. переодягання) твір. І. Котляревський переодягає своїх героїв в український одяг, згадує про українські страви, напої, народні ігри, пісні, зображуються риси життя різних соціальних верств часів автора;</span><span>в) бурлескний твір – цей жанр вимагав, щоб про буденне говорилося піднесено, а героїчний зміст викладався вульгарно.</span>Таким чином, «Енеїда» — травестійна, бурлескна поема, оскільки створюється різкий контраст між першоджерелом («Енеїдою» давньоримського поета Вергілія), міфологічною темою й прийомами їх розкриття.Проблематика:соціальна нерівність; патріотизм народних мас, громадський обов’язок;виховання майбутнього покоління;дружба і ворожість;любов і ненависть;людяність і моральна нікчемність.<span>«Енеїда» — енциклопедія життя українського народу. Легко і невимушено вплітаються у сюжет поеми описи різних аспектів життя українця. У поемі зібрано велику й цінну етнографічну, етнологічну і фольклорну інформацію. У структурі поеми описано народні вірування, звичаї, ігри, обряди, справи, побут, кухню й одяг.</span>Композиція<span>Твір містить шість частин, які змістовно пов’язані з подорожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним.</span><span>Експозиція: знайомство з Енеєм і його ватагою троянців, які нагадують козаків-запорожців, з їх завзяттям, хоробрістю, веселими звичаями і войовничим настроєм.</span><span>Зав’язка: подорож Енея з троянцями у пошуках Італії.</span><span>Кульмінація: битва Енея з Турном, в результаті якої боги також розділились на два загони.</span><span>Розв’язка: перемога Енея над Турном, бо Зевс зглянувся на героя і став на його бік: «Живе хто в світі необачно, / Тому нігде не буде смачно, / А більш, коли і совість жметь».</span>СюжетУ творі накладаються дві сюжетні лінії:основна — реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі;канва сюжету поеми Вергілія.<span>Перша сюжетна лінія домінує над другою через образну систему твору. Звідси — історично обґрунтовані висновки про характери героїв як національних типів, а конкретно — як запорозьких козаків.</span>