А) чемність і доброта; б) мужність і винахідливість; в) повага до батьків і людей похилого віку; г) наполегливість і довіра; д) на зло відповідають добром. Здібності героїв: а) любов до книги; б) прагнення пізнати багато цікавого; в) надання допомоги тому, хто її потребує; г) вміння орієнтуватися у природному довкіллі; д) мрія про славу. Образ Митька «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки» Митько – головний герой пригодницької повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки». Змальовуючи його, автор не дає докладного опису його портрета. Внутрішні якості Митька: дотепність, вигадливість, кмітливість, цілеспрямованість, наполегливість, чесність, оптимізм. Думки після закінчення 5 класу були спрямовані на гарний заслужений літній відпочинок, який він хотів організувати без пильного батьківського нагляду. А для цього треба було поїхати на село до бабусі. Звичайно ж, батьки не хотіли відпускати його, але він був дуже переконливим у своїх доказах (потрібно було зібрати колекцію комах) і обіцяв чесно дотримувався всіх отриманих приписів. Мова героя на початку твору не звертає на себе увагу, але у кінці – суттєво змінюється: у ній починають з’являтися спеціальні слова-терміни, назви різних видів доісторичних тварин (стегозаври, індикоптерії тощо).
То что нужно думать не только о себе , что бы тебе угождали во всем но и о других людях включая животных..Но госпожа Герасима не подумавши приказала убить Муму и он не мог не послушаться..
Тень царит, день встрепенулся - олицетворения
Луч возникает - глагольная метафора
небо сияет - метафора
небо ночным сияет торжеством - сравнение
ночь испариться - метафора
охватит мир - метафора
мир дневной - эпитет
Потому что с Маниловым проще договориться. А Чичиков очень хороший психолог. Он видит черту Манилова: быть приятным в обхождении для любого порядочного дворянина. Манилов готов сделать приятное для Чичикова за пустячную цену. К тому же Манилов не туп. Ему несложно объяснить в чём дело.
Тупостью отличались Коробочка и Собакевич. Если Коробочку достаточно было припугнуть суеверными байками, то с Собакевичем дело обстояло хуже. Он ещё и пытался ко всему прочему надуть самого Чичикова. Написал вместе с мертвыми душами Елизавету Воробей, (женщины не входили в подушную подать).
Плюшкин же скряга в высшей степени. С ним договориться о чём-то совершенно невозможно. У него снега зимой не допросишься. Его подвигом было то, что дал поиграть с пуговицей своему внуку. <span>Тут пришлось применить всё красноречие, увёртливость и угрозы Чичикова. </span>