Пам'ятаю я як віддала останні зошити своїй подрузі. А сама залишилась без нічого. Звісно вчителька мне похвалила, але сказала, що не завжди можна ділитися. Через декілька днів ситуація повторилась. За це я отримала "кол". Мама мене насварила, але як я їй розказала, що я поділилась, вибачилась, і похвалила. Ситуація повторилась, тільки на цей раз в мне не залишилось зошитів. А моя подруга ( имя ) віддала мені свої зошити. Мені стало та не комфортно. Але подруга наполягала.
- Бери, ти мені 2 рази віддала зошити, я тобі "віддзеркалю"
Недаремно говорять, що люди як дзеркало.
Какая книга какое задание?
У квітні 1847 р. Т. Шевченка, як і інших членів Кирило-Мефодіївського братства, заарештовали. Під час обшуку у нього жандарми знайшли поему “Сон” та інші вірші, що входили до збірки “Три літа”. Поета під конвоєм доставили в Петербур, де його справу вів особисто С. Орлов – шеф жандармського відділу. Саме він доповів Миколі I про Т. Г. Шевченка, що той закликає скинути самодержавний устрій і образив його Величність (“фельдфебель-цар”, “творець зла”, “лютий Нерон”, “безбожний цар”, “правди гонитель жестокий”). Після цього Микола I власноручно написав: “Під самий суворий нагляд з забороною писати й рисувати”.
Т. Шевченка заслали на військову службу в Орській фортеці, в Оренбурзькій області. Ця фортеця була абсолютно неприступною. Вона була обнесена високим валом і глибоким ровом з трьох боків, з четвертого боку – рікою Уралом. Шевченко служив у третій роті, 5-го лінійного батальйону, 23-ї піхотної дивізії під номером 191 рядовим.