Література, особливо якщо говорити про нашу, вітчизняну українську
літературу, має безліч героїв, які викликають інтерес і симпатію. Далеко
не завжди ці герої володіють якимись високими людськими якостями,
зовсім не обов’язково вони повинні викликати бажання наслідувати їх
приклад. Тим не менш, дуже часто такі герої опиняються улюбленими по
іншим причинам. Так сталося і зі мною. Моїм улюбленим героєм стало
головна дійова особа твору Ярослава Стельмаха під цікавою назвою
«Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» – Сергій Стеценко.
<span>Будь ласка допоможіть написати закінчення до твору євшан з<u />ілля<span>
</span></span>
Объяснение:
За поэму «Сон» . За сатиру на императрицу. За участие в Кирилло-Мефодиевском братстве.
Государь пришёл в великий гнев: - «Допустим, он имел причины быть недовольным мною и ненавидеть меня, — заметил Николай, — но её же за что?» .
Решением Третьего отделения, утверждённого собственноручно Императором, 30 мая 1847 года 33-летний Шевченко Тарас Григорьевич по рекрутской повинности был определён на военную службу рядовым в Отдельный Оренбургский корпус, размещавшийся в Оренбургском крае (территория современных Оренбургской области России и Мангистауской области Казахстана) , «под строжайшее наблюдение начальства» с запретом писать и рисовать
Ще від рідної матері Андрій Малишко навчився добре розуміти українську пісню і полюбив її усім серцем. Саме в рідній домівці, у річищі рідного материнського духу він осягнув найцінніші людські поняття, поняття добра і зла, краси і незугарності, правди і кривди – нерозчинну і незрадливу народну спадщину. Саме з рідної домівки починаються витоки творчої спіралі, яка повертається усе життя і під кінець перетворюється у найважливішу думку видатного поета – думку про рідний дім одного з самих народних літераторів середини минулого століття Андрія Малишка.Крім спогадів про рідний дім А. Малишко у своїх поезіях постійно звертається до одвічного питання людства про призначення людини у цьому світі. Це питання поет намагається розкрити, йдучи від засвоєння глибинної народної етики и використовуючи моральні надбання українського народу як життєтворчу силу для своєї діяльності. Він постійно і послідовно прагне впровадити цю силу у реальне життя сучасників, намагається утвердити найбільш вірну шкалу морального відліку, відправною крапкою якого є рідний дім. Дзеркалом суджень про світ і особистість для А. Малишко стає гармонічне поєднання народної моралі і суспільної реальності. Ключем до розуміння творчості поета є духовні цінності українського народу, поважливе ставлення до яких було прищеплено йому ще з дитинства казками з материнських вуст і її ласкою, батьківською наукою, вітром і небом Придніпров’я.<span>Усі поезії А. Малишка початкового періоду його творчості наскрізь пронизані поглядами людини з активною життєвою позицією, натхненною прикладами минулих поколінь співвітчизників. В той час це цілком відповідало народному духові, щирому пориву до будівництва нового життя і тогочасній ідеї керівництва країни про самозречення від особистості заради світлого майбутнього, яке дозволяло «вождю усіх народів» робити з тією особистістю усе, що заманеться. Але А. Малишко вдавалося у своїх творах не стільки показувати героїку перших п’ятирічок, скільки вичитувати гуманність вікових надбань та моральні заповіти свого народу. В алегоричних образах поет показує людину, яка понад усе любить свою землю, свою родину, свій дім.</span>