Зустрілися білка та їжак.Білочка стала заготовлюватися на зиму,а їжачкові було байдуже.Потім коли настала зима то білочка мала чим поживитися а їжакові нічого тоді зустрів білочку і попросив у неї, щоб вона дала йому їжі. Але білочка вібдповіла:тобі було байдуже було в осени ,а мені в зимку.
Епітети: жовті жолуді, золоте есе, бабине літо, золотий кисет, золоті пожежі, обережне сонце,золоті клешні,золотий пожежник.Метафори:жовтень жовті жолуді на базар несе,пише осінь охрою,набиває вітер,злотом люльку креше,попасом пасе, походжає дощ.
Тема Чуми вже давно і широко використовується світовими письменниками. І вже давно вона переступила своє енциклопедичне визначення «гострої інфекційної хвороби». Ми вживаємо вислів «СНІД — чума XX століття», ми кажемо: «Та ти чумний, чи що?». І мало хто при цьому згадує справжнє значення одного з компонентів цих висловів. Але в 1947 році
А. Камю вирішив звернутися до цієї теми в найбільш конкретному її значенні. Він переніс дію із дикого Середньовіччя в сучасне місто, туди, де «вже давно вона зникла». Та чи зникла?
Уявімо 1947 рік. Тільки-но закінчилася Друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі, спогади про «коричневу чуму» — фашизм. Але чому тоді не було просто написати роман про війну, про її жертви? Навіщо така алегорія? Але роман Камю навіть глибший, ніж роман про «коричневу чуму». Чума — це не тільки жорстокість. Чума — це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. Та найстрашніше те, що Чума заразна. Будьяка людина, що торкається її, відчуває її дихання, просто наближається до неїі ризикує заразитися. Але ж «Чума» — перш за все книга про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався.
Рід до якого належить - ліро-епос
<span>Тому, що Пан Лаврін подивився в його око і зрозумів, що він не справжній, а лише так прикидається. А ще мені здається, що йому стало жаль цього дракона. </span>