Експозиція, зав'язка конфлікту, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, епілог.
Повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять» створена на глибокій народній основі, та й сам характер цього твору пов'язаний з рідною українською природою, з казкою та піснею. У повісті письменник дуже цікаво та яскраво розповів про часи свого дитинства, відобразив взаємини з однолітками і стосунки з дорослими.Не кожному з нас буде що розповісти своїм нащадкам, не у кожного з нас буде таке цікаве та наповнене життя, як у М. Стельмаха. Та кожен з нас повинен прагнути до того, щоб зробити своє життя не менш цікавим і яскравим, ніж у автора повісті, оповідь у якій ведеться від імені головного героя твору – хлопчика на ім’я Михайлик. Вже з перших рядків зрозуміло, що Михайлик – це сам Михайло Панасович Стельмах у дитинстві. Дитячі роки письменника припали на важкі двадцяті роки минулого століття, роки, коли відбувалося важке становлення нової радянської держави, роки, які супроводжувалися холодом, голодом і злиднями.Михайлик дуже цікаво розповідає про своє життя серед близьких та рідних йомулюдей, про своє ставлення до всього, що відбувається навколо нього, про своє ставлення до подій, свідком чи учасникяких йому самому доводиться бути. М. Стельмах розкриває образ Михайлика різноманітними засобами.Письменник використовує розповіді інших героїв повісті – розповіді про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, бабусі, дідуся, дядька Себастьяна тощо, а також такий цікавий прийом, як самохарактеристика. Хлопчик дуже любить легенди та казки, які розповідають йому бабуся та дідусь Дем’ян. Мабуть, завдяки цьому світ навколо хлопчика іноді здається йому якоюсь чарівною казкою. Казковими Михайлику ввижаються дятел на старій груші і перепілка в житі, запах різних трав у лісі та аромат жита у полі, зорі у високому небі та домашні тварини на подвір’ї. Все це хлопець любить и розуміє, як ніхто інший. Михайлик тонко відчуває красу природи, оберігає її і шанує.<span>З великою любов’ю та пошаною хлопчик описує людей, які виховали в ньому любов до книги, праці, краси й добра в житті. Це і матір з батьком, і дядько Себастьян, а особливо – дідусь Дем’ян з бабусею, спогадам про яких присвячена не одна сторінка повісті. На все життя запала в душу хлопцеві картина розставання з бабусею, яка не надовго пережила дідуся, картина її останньої вечері зі своєю родиною: «При поганенькому, бензином заправленому, сліпаку востаннє вечеряла зі своїм родом бабуня. I хоча її думи i очі вже летіли у небо, ніхто не вірив, що вона прощається з світом: адже i мастила, i прибирала сьогодні в хаті, i нічого, крім душі, не боліло в неї». І вже тоді, навіть не усвідомлюючи цього, маленький Михайлик зрозумів, що «напевне, біль душі – найстрашніший біль» у житті людини»</span>
КЕКСИК ДУЖЕ ГАРНИЙ,
І В НАС ВІН ДУЖЕ СМАЧНИЙ...
З БАБУСЕЙ МИ ЗГОТОВИМ,
І З ЧАЕМ МИ ЗИМО
Цей уривок модна назвати романтичним, адже сам твір за жанром романтичний. Крім того Павлусь був на самоті з природою, що і озгачає романтичнісь епізоду.
Можу допомогти з тіром на тему : Скарб для мене це ...
“Для мене скарб це …”
З радістю у душі і усмішкою
на своєму дівочому обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій я проживаю – я називаю
скарбом ? А тому що, я найщасливіша дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там,
де в сім’ї де панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а
дітей до батьків – це є безцінним
скарбом. Я пишаюся і горжуся своїми батьками.
Від свого батька я успадковую впевненість у
своїх вчинках, чесність і справедливість, порядність, любов і ласку до мене.
Коли мені щось не зрозуміло в домашньому завданні, тато завжди допомагає мені.
Від матусі я успадковую всі ті добрі і щирі,
ніжні риси характеру, які є у моєї мами. Вона змалку привчила мене до чистоти,
вона привчила мене прибирати після себе, звісно підмітати, мити підлогу,
витирати пил, пилососити, тому що, деякі дівчата в моєму віці цього не вміють
або просто ліняться робити це. Потрібно бути самостійним, батьки привчили мене
до цього.
Мої батьки мене привчили до чистоти,
самостійності, любові до тварин, щирості та вихованості і це я вважаю своїм
скарбом, мої батьки це мій скарб. Завдяки тому що, в нашій сім’ї завжди панує
мир і спокій, взаєморозуміння і шана до кожного хто є у нашій сім’ї. Чому я
написала що мої батьки, моя сім’я це є скарб, а тому що, я твердо впевнена, де
у сім’ї між батьками і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і
радісною, то це є безцінним скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю, тому що, це є мій скарб і
я буду берегти його, як свою зіницю ока.