<span>У теплу пору року взагалі відчуваєш себе вільно, тому що є багато можливостей провести вільний час.
</span><span>Літо - це єдиний час року, коли можна засмагати і купатися.
</span><span>Влітку на деревах достигає багато смачних фруктів, і вони дешево коштують на ринку.
</span><span>Влітку не потрібно тепло одягатися перед тим, як виходити на вулицю
</span>Кожен літній день здається мені святом.
Я дуже люблю літню пору, це час канікул і розваг.
Джерельце
Якось у лісі Іванка, Юрка і Катрусю застала злива. Діти сховалися під великим деревом. Раптом вітер ущух. Виглянуло сонечко. Стало дуже тихо. Тільки десь зовсім близько щось видзвонює. Дітвора прислухалась. Та це ж дзюрчить лісове джерельце! Воно прокинулось після дощу. Хлопчики знайшли його у траві і прочистили. У ньому заіскрилась чиста вода і почала вибігати срібним струмочком. Тепер з джерельця люди п"ють воду.
Це було вісімнадцятого грудня минулого року. Пізно ввечері я повертався з гуртка. Біля будинку побачив дуже великі сани. Був тут і дідусь невеликого зросту з білою бородою. Лице його світилось якоюсь дивною добротою. Я був вже зовсім поруч від свого дому, тому, попри усі заборони не розмовляти з незнайомими людьми, трохи сповільнив свій хід.
- Звідки так пізно йдеш, мила дитино?
- Повертаюся зі заняття гуртка. Ми готуємось до виступу, тому сьогоднішня репетиція зайняла значно більше часу.
- Знаю, що ти активний та творчий. А таких дітей я ніколи не залишаю без подарунків.
- А хто Ви, дідусю? Подарунки чемним дітям носить тільки Святий Миколай. Невже я бачу Святого Миколая?
- Так. Ти впізнав мене.
- Дідусю, Ви живете далеко у небі, тому як можете знати, що роблять діти на землі, чемні вони чи не дуже?
- Пам’ятай, люба дитинко, що кожен з вас має Ангела-охоронця. Він усе бачить, усе знає, навіть уві сні інколи від поганого застерігає.
- А як Ви знаєте які подарунки ми хочемо дістати?
- Я вмію бачити дитячі мрії. Але дітей так багато, що інколи я втомлююсь відгадувати їх. Тоді я зручно сідаю і починаю читати листівки, які діти усього світу пишуть до мене. Листи українських дітей адресуються так: «Для Святого Миколая». Діти різних народів кличуть мене по-різному, але всі знають та з нетерпінням чекають мене .
- Святий Миколай, сьогодні уночі до мене завітаєш?
- Обов’язково. Адже я знаю, що ти заслужив омріяний подарунок. Тепер спіши додому. Нехай сьогодні присниться тобі цікавий сон, а під подушкою чекатиме від мене бажаний подарунок. На добраніч!
- Доброї ночі!
- До зустрічі!
<span>Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою. </span>