<span>Серед
жіночих образів, створених літературою давньої Русі, дружина
новгород-сіверського князя Ярославна посідає особливе місце.
Образ
її у творі місткий, узагальнений. Це і мати-вітчизна, яка послала захищати
рідну землю від ворога, що загрожував усім і кожному.
Це
водночас і глибоко ліричний образ жінки, втілення подружньої вірності,
моральної чистоти. Вкарбовується в пам’ять юна постать в Путивлі на забралі;
вся вона — жіноче чекання й тривога, вболівання і скорбота.
Як
відомо, література давньої Русі не знала відверто вигаданого героя, і Ярославна
— це історична особа, але разом з тим вона — художній образ, створений автором
«Слова…».
Ярославна
постає перед нами не як княгиня, а як звичайна руська жінка, що гаряче любить
свого чоловіка-воїна, свою батьківщину.
<span>Образ Ярославни належить
до найблагородніших і найдовершеніших жіночих образів у світовій літературі.
Великі людські почуття тонко підмічені і відтворені автором «Слова», витримали
випробування часом. Пройшовши крізь віки, Ярославна хвилює і сучасного читача
своєю моральною силою, благородством і чистотою.</span></span>
В село приехали мальчики Митька и Сергей.Когда они были уже у бабушки,то пошли на рыбалку.и там мальчик рассказал им про то что в озере есть чудовище...
В школе учились две белочки, одна из них отличница, а другая двоечница. И вот вызывают к доске другую белочку, ей старалась помочь первая и та ответила на вопрос учителя, а когда первая к доске пошла то, вторая даже глазом не моргнула когда знала тему.
Жил Волк и Лиса, Лиса была хитрой и голодной и когда Волк нёс еду к себе в дом то, Лиса подошла к нему и говорит.
-Волк, можешь дать мне один кусочек мяса?
-Не дам, я сам добывал.
-Ох, а это ведь крольчатина, да?
-Ну да, а что?
-Боженьки! Так ты не знал? В наше время Кролики плохие пошли, отравлиные, вот у меня брат так умер!
-Серьезно? - отвечает волк Лисе
-Да! Давай мне, я выкину.
Он отдал и ушел своей дорогой, а Лиса устроила себе пир.
Илья Моровець возглавлял походы, " старый казак " ещё его так называли
Слідом за зульфатом прийшов і дідусь Гареєв, низенький, сухоплечий, у ватяних штанах, вовняних шкарпетках і гочтроносих шахтарських чунях