1. Ірина Семенівна була вчителькою:
а) ботаніки;
б) зоології;
в) географії.
2. Герої твору — вже учні класу:
а) п’ятого;
б) шостого;
в) сьомого.
3. Ірина Семенівна називала учнів:
а) «діточками»;
б) «лапочками»;
в) «зайчатами».
4. Яку колекцію вчителька зобов’язала зібрати школярів улітку?
а) Лікарських трав;
б) комах;
в) листя дерев.
5. З яким запитанням звернувся Митько до вчительки?
а) «А як оформляти цю колекцію?»;
б) «А можна вдвох збирати одну колекцію?»;
в) «А що повинна містити ця творча робота?
Провідним поетичним образом у поезії М. Семенка є місто. Його він оспівував у кількох поезіях з однойменною назвою. Ці твори мають другу назву за першим рядком: «Вдихаю я тонку отруту...», «Блимно і крапно», «Сонце освітлювало...», «Зойкно вилітали...», «Вечір подощовий...», «Місто мокре», «Ось те сте...». А також у віршах із надзвичайно промовистими назвами, що відображають міську атрибутику: «Будинки», «Тротуар», «Улиці», «Асфальт», «В кафе». Михайло Семенко захоплюється міськими пейзажами, із задоволенням удихає запах бензину, обожнює швидкий рух, який він називає «життєрухом», любить посидіти з друзями в кав’ярні, сходити в кіно, яке входило тоді в моду. У поезії він головним критерієм вартості вважає оригінальність думки й словесну гру. Навіть із назв творів Михайла Семенка можна зрозуміти, що він є прихильником неологізмів. Про значення багатьох таких слів читач легко здогадується, а над деякими доводиться задуматись. Твори М. Семенка тримають читацьку думку в постійному напруженні, тому їх цікаво читати й аналізувати. Візьмімо, наприклад, вірш «Бажання». Тільки такий оригінальний митець, як Михайло Семенко, міг поставити таке безглузде, на перший погляд, запитання: - Чому не можна перевернути світ? - Щоб поставити все догори ногами? Виявляється, що подібне «бажання» М. Семенко може здійснити сам, і не знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. Перевертання світу, здійснене ліричним героєм поезії М. Семенка, виглядає дещо дивним. Він стягує місяця й дає йому «березової каші», роздає дітям зірки замість іграшок, а служниці Маші дарує весняні берези, щоб її покохав Петька. Михайло Семенко любить постійні зміни, постійну динаміку, Його не влаштовує навіть сама природа, він називає її «балаганом» і прагне, щоб її «чорти вхопили», адже його «бажання» неможливо виконати. Вірш «Запрошення» — це звернення до прийдешніх поколінь. Поет усім тим, хто хоче його «духа визвать» обіцяє показати безліч світів «оригінальних і капризних», безліч шляхів, а також відчинити замкнуті двері. Михайлові Семенку вдалося перемогти «всі стихії й дощі», тому, звичайно, прогулятися з ним уночі було б цікаво. Таку ж цікаву прогулянку обіцяє поет і в другому вірші з аналогічною назвою «Запрошення». Цього разу він пропонує піднятися на Батиєву гору, бо там « гарно », « симпатично й різнобарвно ». Поет знає, що дехто дивиться на футуристів «як на звірів», проте він хоче подолати таке несправедливе ставлення з боку суспільства до нього і його друзів, прагне довіри й доброзичливості з боку читачів, він пише: Люди ми сильні, молоді, сміливі — Не боїмось нікого й бажаємо усім добра.
Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/s/semenko-mikhajl/2392-analiz-tvorchosti-mikhajlya-semenka Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Софійка має дуже добре серце і завжди готова допомогти. Вона не розгубиться в будь-якій ситуації і знайде вихід. Дівчинка ніколи не кине в біді, навіть свого ворога, а за друзів стоїсть горою. Звісно, вона, як і всі підлітки, трохи капризна і наївна, але це минеться
Кілька тижнів тому весна встигла несмілим теплом заявити про себе, встигла навіть стерти сліди снігу, що так рясно вкрили землю цієї зими. Проте радіти сумнівному теплу довелося недовго. Усе б нічого, однак цей обман привабив на наші землі птахів – лебеді та лелеки найпершими повернулися на рідну землю, як тільки у небі зблиснув перший весняний сонячний промінь. Після теплих країв для пернатих погода, що панувала над Україною минулих вихідних, – величезний шок і стрес, і часто, перезимувавши та повернувшись додому, птахи гинуть від холоду.
Щодня по телебаченню та у газетах бачимо та читаємо про те, яке лихо спіткало і мігруючих птахів, і тих, які повернулися з теплих країв. Вони найперші потерпають від холодів: у двох селах Вінничини люди рятували зграю лебедів, котрі примерзли до криги; на Київщині люди та рятувальники допомагали лелекам, які потерпають не тільки від холоду, а й голоду. Та ж сама ситуація на Івано-Франківщині та Тернопільщині, де птахів взялися підгодовувати правоохоронці та рятувальники. Та й на Волині люди бачили подібні картини. Наприклад, у Ковелі, на околиці якого було помічено понад чотири десятки виснажених довгим перельотом та неочікуваними холодами лелек, представники громадської організації «ЕкоВолинь» разом із рятувальниками провели акцію з підтримки птахів. Для їх харчування було закуплено свіжу рибу та хліб.
В середині березня, а саме перед циклоном з Балкан, повернулися з теплих країв лелеки. Вони виснажені не лише перельотом, але й холодною, сніжною погодою, що тривала майже тиждень. Попри зусилля людей, які намагаються допомогти птаству, на Івано-Франківщині в сніжний буревій вже загинула сотня лелек. Цього тижня погодні умови стали більш сприятливими для пернатих, тому є надія, що вони все ж зможуть перезимувати весну.
Василь Матейчик, орнітолог, заступник директора по науці ШНПП, каже, що в нашому районі поки що не спостерігалося масового повернення пернатих, не помічалося й того, щоб птахи потребували допомоги людей. Та разом з тим екологи радять населенню, як правильно допомогти птахам, що потерпають від погодніх умов. Дуже важливо не турбувати, не лякати їх, адже кожен наступний політ, здіймання в небо – зайва витрата енергії, яка зараз їм вкрай необхідна. Підходити до птахів потрібно на відстань 10-15 метрів, на цьому місці потрібно очистити від снігу невелику ділянку й посипати її соломою, сіном, хмизом, кукурудзянкою. Ця проталина буде швидше збільшуватися і саме там можна буде врятуватися більшій кількості птахів. На розчищені ділянки класти птахам їжу. Лелек можна годувати сирою рибою, м’ясним несоленим фаршем та зерном, яке має високу калорійність.
Не варто забувати і про дрібніших птахів – синичок, горобців, голубів. Особливо складно тим, котрі живуть у місті – під товстим шаром снігу вони не можуть дістати комах, котрі ховаються в опалому листі, а тому милосердя людей є основним джерелом їх виживання. Пшениця, пшоно, вівсяні пластівці та інші крупи – коштують вони зовсім недорого, але для птахів це справжній бенкет в холодну пору року і рятунок від голодної смерті. Можна розвішувати годівниці, або ж залишати трохи корму просто на підвіконні. Більшість відходів зі столу також врятують життя не одному птаху: недоїдена каша, картопля, крихти білого хліба, сиру тощо. Якщо ви почали підгодовувати птахів, це необхідно робити протягом усієї зими, оскільки вони стають залежними від підгодівлі