Мне поставили 11- 100% 1)Свято
2)Гра у мяч
3)Выдношення до Павлика
4)Материна казка
5)Павликові думки
6)Самотність хлопчика
7)Гніздо жайворонка
8)Побиття Павлика
9)Рятувальники
10)Повернення до дому
11)Думки Антипа
12)Прихід матусі
13)Пробудження Павлика
14)Виправдання Захарка
15)Благодарність Захарка
Так і лежала ромашка на пильному шляху, доки на суху дернинку не полив дощ. Напилася квітка води - та й ожила. Підняла голівку, розкрила пелюстки. Сумно було ромашці, що загинув її друг-жайворонок, але що зробиш... Аж раптом злетіла до квітки інша птаха та сказала їй: "Не сумуй, ромашко! Ці хлопчики, що занедбали жайворонка, теж сумують за ним. Вони поклялися ніколи більше не тримати живі істоти у клітках. Хочеш, я буду твоїм другом?" "Авжеж, хочу" - сказала ромашка і посміхнулася.
1Уособлення «Місяць кивне головою», «сонце посміхнеться і на промінні спустить ... ключі», ключі сонце «носить на шиї або ув'язує на руці», «качка погоджується».
2 Порівняння і метафори Старі очі, мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники; покотилась моя стежина, мов клубочок; м'ячем вилітаєш на сніг; перший льодок запах чорнобривцями; озиваються розбуджені дзвони на дзвіниці; весело поблискує струг.
<span>3Фразеологізми Лебеді принесли на крилах весну і життя. Ох, рятуйте мою душу. На тихі води, на ясні зорі. Давно плаче попруга з мідною пряжкою. Дурно-пусто перепало мені. Мов кум королю. Витягати на світ Божий. З місяця звалився. Гайнути, де перець росте. Перелогом лежала одна душа. Коли неспокійна совість, то нічим її не обманеш.</span>
Звідки таке незвичне ім’я — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: «Я — Ваня», а вийшло «Ява»…, але причепилося оте «Ява» до нього, як реп’ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на «безлюдному» острові, дібравши собі ім’я «Робінзон Кукурузо»Павлуша Завгородній — кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.
Васюківські «тореадори» завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову «авантюру». Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про допомогу хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих «шпигунів».
Мені зрозумілі бажання і наміри Яви і Павлуші, адже вони мої ровесники. Думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба — велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди допоможе в скрутній ситуації.
Ось і настала зима, пора холоду і снігу. Та нетреба зразу засмучуватися, бо в неї теж є свої гарністорони. Наскільки ж гарно вийти надвір таподихати свіжим, морозним повітрям, скотитися зкрутого схилу на санчатах, пограти сніжнимикульками разом з друзями. А ще саме головне, - зима – це період свят, подарунків та зимовихканікул. Звісно у ос танній тиждень грудняпотрібна багато зробити: купити подарунки, прикрасити ялинку, допомогти батькам. Також зима – це дуже напружена доба, бопотрібно здати заліки та, якщо потрібно, підтягнути оцінки з предметів. Все це ніколи небуває даремним, бо сидячи за святковим столом тавідчуваючи легкість від того, що навколо тебе єблизькі та розуміючи люди, які тебе поважають – тобі с тановиться затишно та легко. Ти розумієш, що став розумнішим ще на один рік, ставсамостійнішим ще на один рік. Загадкова пора зима: в неї є багато веселого ізатишного, але й багато сумного. Та любіть іповажайте її такою, бо ми вже не можемо уявитисобі наше життя без снігу, ковзанок, ялинок, <span>усмішок, сльозу, здобутків і розчарувань.</span>