На мою думку, гроші не завжди приносять щастя. Адже для кожної людини щастя вимірюється в різних вимірах. Для когось в кількості друзів, для когось в кількості відвіданих країн, для когось кількістю отриманих вражень, а для когось кількістю грошей. Так ось тих людей, для кого щастя виміюється в грошах щиро жаль. Тому що, людина прагне не просто стати багатою, а стати багатшою за інших. І це постійне змагання, на звання хто багатший вбиває людину з середини, вона просто не помічає все, що знаходиться навколо неї. Якось <span>Арнольд Шварценеггер сказав: "</span>Гроші не приносять щастя . У мене зараз 50 мільйонів , а щасливий я рівно також, як і тоді, коли у мене було 48 мільйонів." Тож я остаточно спростовую той факт, що гроші приносять щастя.
Що вони друзі,а ввідчувають себе братьми
Літературна казка — це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Літературна казка здебільшого орієнтована на дітей. У ній неймовірне чудо відіграє роль сюжетотвірного фактора, служить вихідною основою характеристики персонажів.
Народна і літературна казка — це школа народної моралі. Мудрість і сила починаються з найпростішого: уміння шанувати старших, допомагати ближньому і захищати слабшого
Казки, створені письменниками, називаються літературними
1. Які казки називаються літературними? Наведіть приклади.
2. Які літературні казки зарубіжних авторів ви читали?
3. Назвіть спільні та відмінні ознаки літературних і народних казок.
4. Як потрібно читати казку, щоб її було цікаво слухати?
Чимало казок, на відміну від народних, мають свого автора, тому їх називають авторськими, або літературними. Серед авторів казок — знані майстри слова: І. Франко, Леся Українка, В. Симоненко, Н. Забіла, В. Не-стайко, О. Іваненко, Ю. Ярмиш.
Фарбованний ліс є літературоной казкой тому що цей твір написав автор якого ми знаем.
Епітети: «Щаслива билинка», «тяжко жити». Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?». Риторичний оклик: «Озовися!»
Образ Соломії – досить оригінальний, але в певній мірі життєвий. Історичні умови життя українського народу в той час, який описаний в повісті, відповідали дійсності, події були правдиві, та й жінки, такі як Соломія, насправді існували і навіть були певним типом. У середині XIX століття багато хто з кріпаків, не витримавши знущань панів та принижень кріпацтва, вдавалися до рішучих дій і виборювали собі свободу навіть ціною власного життя. Були й такі, хто своє власне життя віддавав заради свободи інших. Саме такою була і Соломія, яка віддала своє життя заради визволення із неволі свого коханого.
<span />