<span>Зима - чудова пора року, сніжна та весела. Морозне сонечко на блакитному чистому небі, прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. Горобина в червоному намисті і з білим оксамитом. Таємничі ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе кожного ранку скидає з себе білосніжний наряд, і здається ніби чорна змія звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Все це і дитячий сміх, що лунає з кожного двору. Чи не справжня казка?</span>
Мені подобається майструвати. Я часто допомагаю татові.<span> Минулої осені у школі проводився конкурс на кращу годівницю для птахів. Я з татом теж змайстрував невелику годівничку. Хоч вона не була найкращою, з гордістю повісив її на гілці дерева нашого шкільного парку. Ще хочу зробити шпаківню. Коли прийде весна, вона стане гарною хатиною для шпаків. </span><span> Моя справа не тільки подобається мені, вона приносить користь.</span>
Приєднуюсь до вищесказаного.
У неділю алеями парку прогулюються відпочиваючі.
Яблуні посхиляли гілля до землі, рясно вкрите запашними плодами.
Мій товариш - добра й чесна людина. Ми завжди разом, де б не були. Ми дружимо зі самого дитинства, ми дуже схожі. Нам ніколи не буває сумно.
Мій друг чесний і розумний, він ніколи не здасть моіх таємниць. Ми любимо грати в ігри разом. Нам кажуть, шо ми браття за душею, з чого ми лише сміємось. А можливо воно так і є.
Він найкращий товариш у моєму житті - і я пишаюся ним