Правда чи дружба? Відносне питання... Що краще скривдити чи засмутити друга і сказати йому гірку правду або збрехати заради дружби? Особисто я не вважаю, що правда краща за дружбу, однак так само не берусь стверджувати протилежне. Скрізь є плюси і мінуси, бо це життя, а вжитті немає нічого абсолютного.
Якщо ви дізнаєтеся, що ваш друг тяжко хворий і жити йому лишилося лічені дні, невже ви в цьому випадку скажете йому: «Ти скоро помреш, це сумно, але я кажу правду». Звісно, що ні. А от брехати, рятуючи (в прямому чи переносному значенні цього слова) друга доводилося майже всім. І той, хто каже, що справжній друг не попросить збрехати заради нього кривить душею. Бо в дружбі буває всяке. Як кажуть – не зарікайся. Добре, якщо в тебе є людина, яка піде заради тебе на все, принаймні, на багато чого. Добре коли є така людина, задля якої ти готовий на щось.
Але і брехня одна від іншої різниться. Є брехня заради спасіння, є брехня заради брехні. Є брехня, щоб нашкодити. І ці три види неправди не можна ставити в один ряд. Деяким людям просто необхідно щось говорити, а чи брехня це буде, чи правда – їм однаково. І особисто я вважаю брехню в такому випадку найгіршою. Оскільки вона безглузда, нісенітна і не має сенсу. А людина розумна (звісно, якщо вона тішить себе тим, що вона саме така) завжди має дбати про те, що вона говорить, що вона робить і що думає.
Правда чи дружба… Їжа чи дихання… Потрібно все, але всього потрібно в міру.
Вибачай, якщо щось не так. Але у творі роздумі можна і погоджуватися з думкою, і ні. Принаймні не скачано.))
Що означає для будь-якого народу мова? Я гадаю, що це першооснова
існування нації. Це те, без чого жоден народ не міг би утвердити своє
незалежне становище, надати доказ того, що він вільний або заслуговує на
свободу. Але вільний не обов’язково в політичному аспекті, а більше – в
духовному. Нація без мови – не нація.
Першочергово, звісно, потрібно розглянути картину ставлення молоді до
правильного вживання тих чи інших слів рідної мови під час спілкування у
неформальній обстановці, у невимушеному колективі. Поговорімо, навіть, про
дітей мого віку. Якби лише можна було уявити, скільки слів-сленгів можуть
вигадати підлітки, щоб спілкування набуло більш ближчого їм до душі
забарвлення. Проте, їх далеко не хвилює, що це забарвлення також може
набувати досить темного та брудного відтінку. А нашим обов’язковим
завданням є очистити рідну мову від спотворень та повернути їй народну красу.
Мені здається, що не тільки молодь, але й дорослі люди часто
деформують мову. Тому ми повинні пам'ятати, що збереження рідної мови –
це «справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природній обов'язок
перед незалежною, вільною Україною», як казав Олесь Гончар.
Проблема культури мовлення в сучасний період є актуальною і
суттєвою. Для того, аби показати, що ми поважаємо себе та нашу державу, нам
потрібно слідувати різноманітним шляхам вдосконалення особистої культури
мовлення. Наприклад, дуже важливо й корисно було б для нас виробляти
стійкі навички мовленневого самоконтролю.
Загалом втрата рідної мови для будь-якої людини – страшна психологічна
катастрофа. Адже мова вже закладається в людині генетично, спадково.
Людина не тільки мислить рідною мовою, а й відчуває нею все. Втрата ж цієї
мови робить особистість душевно біднішою. Тому мову свою потрібно берегти.
Рідна мова для кожного народу – це батьківська мова, це фольклор, це
пісня, і, врешті-решт, це титульна сторінка історії певної нації, її культури.
Одним словом, це запорука державності.
Рідна мова для кожного народу – єдина, неповторна. Такої в світі більше
нема і не буде. Тому як її можна не любити, не плекати, не шанувати?
Отже, якщо ми дійсно любимо свою мову і нам не байдужа її майбутня
доля, то спілкуймося нею грамотно, пишімо нею, читаймо нею та слухаймо її!
Бо такої більше нема на Землі. Хай сучасна молодь засвоїть всі норми
спілкування літературною мовою, оскільки молодь – це майбутнє будь-якої
країни, її надія. Якщо сучасна молодь буде нехтувати культурою мовлення, то
на наступні покоління взагалі не можна буде сподіватись. Тож говорімо рідною
мовою культурно і грамотно!
Рослини, що є символом українського народу:
В Україні є чимало рослин-символів. Символом щастя та любові є калина - кущ, що славиться своїми червоними та дрібненькими плодами. Українську самобутність символізують чорнобривці. Адже раніше майже кожної хати проростали ці пахучі та барвисті квіточки. Верба символізує в нас, українців, безперервність життя. До того ж, перед Великоднем є свято, що називається Вербною неділею. Священа верба має особливі цілющі сили. Символом довголіття та мудрості є дуб. І недарма, адже це дерево вражає своєю величністю. Отже, рослинні символи з давніх-давен увиразнюють красу України.
Розцвіли одні з найгарніших весняних квіток - підсніжники. Ця рослина чомусь нагадує мені струнку юну дівчину - напевне, через те, що вона така крихка. Всередині підсніжників наче заховались промінчики сонця.
Хоч ця квітка й одного зі снігом кольору, проте люди, знайшовши її, радісно промовляють: "Погляньте, підсніжники розцвіли!" Це через те, що тонке стебельце вирізняється зеленню з-поміж снігу.
Підсніжник - найгарніша весняна квітка.