1. Безіменне місто.
2. Два майстри.
2. Завдання найстаріших майстрів.
3. Заздрість Кроса. 4 Лар і Крос не працюють разом. 5 Діти допомагають Ларові. 6. Чудова лялька зникла. 7 Рада найстаріших майстрів міста. 8 Лар не може нічого показати. 9.Крос показує витвір. 10. Захоплення людей.
11 Лялька розповідає правду.
12. Присоромлений Крос.
13 Веселий карнавал.
<span>14. Назва для міста. допомагла як змогла</span>
Він думав що коні поїду і вже вже не повернуться йому було дуже шкода
Повість «Кайдашева сім’я, зацікавила мене ще з перших сторінок. Мені сподобалося те, що автор не хватав зірок з неба, а змалював реальну сім’ю, котру можна зустріти у любий час. Нажаль, проблема егоїзму та жадібності стає для нас гострішою з кожним роком. Саме на фоні ціх проблем і розвивався сюжет повісті.
Я вважаю, що кожен читець нашого покоління буде зацікавлений повістю «Кайдашева сім’я». Тому що у ній зустрічаються вічно актуальні проблеми. А саме: виховання дітей – нажаль, деякі батьки виховують своїх чад без особливого ентузіазму та настає час, коли дорослі дітки відплачують їм за усі свої дитячі травми. Також, взаємовідносини між батьками та дітьми – я бачила багато прикладів, коли діти кидали своїх батьків, не допомагали їм та й не поважали. Я можу назвати ще багато проблем, котрі роблять повість актуальною, але не тільки вони підтримують зацікавленість нових поколінь вже багато років.
Повість дає нам шанс навчатися на чужих помилках. Адже, тільки подивившись на конфлікти, котрі замальовуються у повісті, ми можемо зберегти себе від подібної участі. Людина, читаюча повість «Кайдашева сім ’я» зможе зрозуміти, що із-за маленької сварки рушиться уся міцна родина. Також, завдяки автору, котрий вміло описує характер головних героїв, ми можемо стати на їхнє місце та подивитися на себе та на свої помилки.
Саме все це робить повість «Кадашева сім’я» актуальною та цікавою читачу різного віку. Я вважаю, що ця повість, котру сотворив надзвичайний митець І. Нечуй-Левицький буде актуальною ще багато століть саме із-за свого цікавого та реалістичного сюжету.
Над сенсом життя тисячоліттями мислять вчені, філософи, поети. А
мені здається, що я розумію сенс життя. Звичайно ж, сприймаю я його
по-своєму. І не розумом, а почуттям.
Буває такий стан, коли кожною клітинкою тіла відчуваєш: живеш. Кожну
хвилину гостро відчуваєш радість життя. Ось саме до такого почуття люди
прагнуть весь життєвий шлях. І саме в ньому вони все бачать сенс життя,
хоча пояснюють його по-іншому. По-різному пояснюють. Хтось - служінням
Батьківщині, хтось - особистою матеріальною вигодою, престижем, успіхом,
хтось - користю суспільству, служінням людям. Хтось бачить сенс життя в
сімейному затишку, теплі та продовженні роду, а хтось – у релігії, у
філософських ідеях, в екстримі, азарті, владі над іншими.
Але насправді все це - лише шляхи, якими людина приходить до
омріяного відчуття повноти життя. Особисто для мене, як для багатьох
інших людей, життя наповнюється сенсом завдяки любові до дорогих мені
людей. Це найпрекрасніший шлях, як я вважаю. Любов та кохання взагалі
наповнюють сенсом цей світ, і коли-небудь врятують його. Як співав
Володимир Висоцький: «Я дихаю, і значить, я кохаю. Я кохаю, значить, я
живу».
Я вважаю, що насправді люди живуть все-таки не заради життєвих
цілей, а заради самого процесу життя. Можливісті відчувати кожну
крапельку дощу, що падає на плечі літнім днем. Або бачити, як сонячні
промені просвічують крізь зелене листя дерев. Мати можливість говорити з
іншими живими істотами, обмінюватися з ними думками.
<span> А різні цілі в житті у людей - це насправді засоби відчувати себе
живим, відчувати все більше життя, все більше задоволення від нього.
Загалом, все більше випробовувати на собі життя у всіх його проявах:
радості, переживаннях, щасті, любові, пристрасті, гніву, смутку. Сенс
життя - це і є його вершина. </span>