Весна – це така дивна пора року. Ще досить холодно, і земля ще не до кінця прокинулась від зимового сну. Ще дмухає холодними вітрами, ще ллють прохолодні дощі, але в повітрі вже відчувається той неповторний аромат, що притаманний лише весні. Аромат свіжості, тепла та нового життя. Коли спостерігаєш, як кожного року природа народжується знову і знову, коли кожен день сповнений передчуттям розквіту та життя – саме тоді розумієш, що це і є головне диво, що існує в світі.
Нам важко навіть уявити світ, в якому немає книги. До неї ми звикли з самого дитинства, вона розкривала перед нами дивовижні таємниці життя та давала корисні поради у важку хвилину, вчила нас розуміти самих себе.
Найважливіше призначення книги – зберігати знання, накопичені віками, і передати їх наступним поколінням. Завдяки цьому став можливий стрімкий прогрес людства в останні століття в галузі науки. Більшість наукових відкриттів робиться на основі раніше накопиченої й систематизованої інформації, результатах дослідів з усіх куточків світу. Знання, що ми отримуємо їх із книг, дозволяють нам рухатися вперед, не витрачаючи час на відкриття того, що вже комусь відомо. Книзі ми завдячуємо тим, що й сьогодні можемо насолоджуватися шедеврами давньої літератури. Як влучно пише
<span>
</span>
Еней у поемі — козацький ватажок, «моторний і завзятіший од всіх бурлак», гульвіса, що легко зводить жінок і так само легко їх кидає без жодних докорів сумління. Еней полюбляє горілку, але п’є лише від нудьги («Еней тоді купався в бразі»); він сміливий і відчайдушний, але за розвагами та пиятикою він забуває навіть про мету свого життя, начертану на скрижалях небесних,— побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадувати йому про це. Побратимів собі він вибирав не по силі розуму чи відвазі, а по тому, хто міг більше випити. Не раз автор говорив, що Еней був «п’яний до втрати людської подоби, а потім мучився на похмілля, але, легковажний і безпечний, він і не подумав змінити спосіб життя. З похмілля у Енея «опухли очі, як в сови, і весь обдувся, як барило» Вдача Енея дуже суперечлива — він може бути «хлопець хоть куди козак», а може бути боягузом і плаксієм. Але такого героя вимагав стиль бурлеску, і автор з великою теплотою ставиться до свого героя: … моторний, Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь. Боягузливість Енея: Побачивши Сівіллу вперше, Еней так злякався, що «не знав із ляку, де стояв». У пеклі він всього жахається, ховається за Сівіллу. Його лякають безконечні людські мандрівки, буря і висока хвиля. Наляканий гнівом Зевса, «божественний троянець» …піджав хвіст, мов собака, / Мов Каїн, затрусивсь увесь; / Із носа потекла кабака. Потрапивши в скрутне становище, троянський полководець іноді навіть плаче. Так, злякавшись бурі, яку підняли на морі Еолові вітри, «Еней тут крикнув, як на пуп / Заплакався і заридався, / Пошарпався, увесь подрався, / На тім’ї начесав аж струп» Еней – троянський полководець І. Котляревський наділив свого героя розумом та відвагою. У другій половині поеми Еней перетворюється з веселого гульвіси на дипломата та мудрого державного діяча, справжнього козацького отамана, що піклується про своє військо, поважає його, розуміє, що перемога — насамперед заслуга хороброго війська: Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся… Еней – справжній ватажок, здатний повести за собою людей, харизматичний, справедливий, відповідальний за долю свого війська. Уміло організовує підготовку до бою і праці, будує фортецю, в бою винахідливий і розважливий. Разом з тим він людина хоробра, сильна і спритна: Махне мечем — врагів десятки / Лежать, повиставлявши п’ятки. В бою Еней — насамперед, лицар: «лежачих не займає», але захищає козацьку гідність і честь. Багато в нього й інших чеснот: «правдивий чоловік», «як бува у нас, хотів останнім поділиться » тощо. Еней – це збірний образ запорозького ватажка, у якому відтворені деякі риси українського народного характеру.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/eneyida-harakteristika-eneya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua