-Синку!,-спитав батько Олега- Чого ти такий засмученний?
-Мень у класі хлопці вдарили,-відповів хлопчик.
-А ти їм сказав що вони погано вчинили?, -запитав батько.
-Так! Але вони не слухали! А насміхалися надімною!,-казав Олег.
- А хто ці хлопці?
- Артем, Павло та Ілля,-відповів хлопчику.
-Моя тобі порада: Не зв'язуйзя з ними! У тебе в класі ще люди є, говори з ними.
- Спасибі тато!
Ласкава—сувора(Антонiм), ласкава—нiжна(Синонiм)
1 Поруч дзюркотів ясний струмок, стрибаючий по зеленім, оброслім мохом камінню. 2 Перекочовуючи в ущелинах між горами, ми щоразу зривалися в якісь прірви. 3 Хлопчик іде берегом, перескакуючи з каменя на камінь. Часом зупиняється, вглядаючись у біло-зелене спінене безмежжя стихії. 4 Одні спогади веселять Лукію, інші присмучують, наливаючи душу хвилюванням. 5 Море скаженіє, щодалі темніючи, немовби важчаючи. Воно й справді стає чорним, збурюючи гори-хвилі.
Синтаксичними сполученнями не є: ніч і день, три учні відстали в поході, прийшла весна, гудуть вітри, я почувався, наче не в своїй тарілці, забіліли сніги, зійшло сонце, усі ми, крига, гладенька й міцна, більш підготовлений, річка, швидка і стрімка, найбільш говіркий, тримати в міцних руках, плакати слізьми, п’ять книг, дуже добре, впадає в око, нехай прочитають, у глибинах океану, голову сушити, перше вересня, Новий Рік, дуже радий, дніпровські схили, зимові канікули, дитина років п'яти, люди літнього віку, більш здібний учень, байдики бити, більш докладно, схилився та й дивиться, взуття великого розміру, дівчина з блакитними очима. Це лексичні словосполучення.
Синтаксичні — це словосполучення, що позначають складне поняття, у якому кожне слово не має суворої закріпленості з іншим словом.
Щ а с л и в и м 8б 9зв 2 наголошеных