Ответ:
згодом Аля відвідала Сашка,і попередила його,щоб він доробив свої недороблені справи,але той її не послухав та попав в країну Недоладію.Минув час а Сашка щей досі не було.Аля занепокоїлася і вирішила податися у розшук.Попала вона назад в Недоладію.Зустріла вона по дорозі Недочеревика.Той підказав де її шукати свого неслухняного сусіда.через деякий час дівчинка знайшся Сашка.Вона йому казала:
-А яж тобі казала,а ти мене не послухав!!
Він спустив очі до низу.
Повернулися вони додому і Сашко завжди слухав Алю.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/3855924#readmore
Объяснение:
Приїзд Шрамів на хутір Хмарище родини Череванів;
бажання Шрама заручити Петра й Лесю;
знайомство Лесі з Кирилом Туром;
зустріч Шрама та Череваня з Якимом Сомком;
спільна вечеря Сомка, Череваня, Шрама, Тура й Лесі в Києві;
натяк тура на викрадення Лесі, згодом — нічне викрадення останньої;
двобій Тура з молодшим Шрамом;
гостини старого Шрама на хуторі Гвинтовки, недалеко від Ніжина;
зустріч Петра Шраменка з Кирилом Туром, сніданок у нього вдома;
покарання Кирила Тура;
повернення Шрамів додому;
Чорна рада в Ніжині;
пропозиція Тура порядувати ціною власного життя Якима Сомка, який був у в'язниці і відмова останнього;
засудження Тетерею на смерть старого Шрама;
одруження Петра й Лесі.
Иллюстрация к роману П. Кулиша "Черная рада" - "Два гетмана"
Ответ:Потому что Прометей, в изначальной легенде отдал свою жизнь на вечные муки, ради того, чтобы принести людям огонь(символ людской цивилизации и прогресса). Главным идеалом эпохи просвещения было стремлением к знанию и развитию людской цивилизации.
Объяснение:
Іменники і прислівники
Кілька років тому одна вчителька отримала запрошення позайматися з маленькими пацієнтами великої міської лікарні. Вона повинна була допомагати дітям робити уроки, щоб за час хвороби ті не дуже відстали від шкільної програми.
Одного разу їй зателефонували і попросили позайматися з новим пацієнтом. Продиктували ім'я та прізвище учня, номер лікарні і палати, в якій він лежав, і сказали (на іншому кінці дроту теж була вчителька): «Ми зараз проходимо іменники і прислівники. Я була б вам вдячна, якщо б ви допомогли йому робити домашні завдання, щоб хлопчик не відстав від однокласників ».
І тільки біля самих дверей палати вчителька зрозуміла, що потрапила в опіковий центр. Ніхто не попередив її, що чекає її по той бік дверей. Перш ніж увійти, їй довелося одягатися в стерильний халат і шапочку, щоб не занести інфекцію. Її попросили не торкатися ні до хлопчика, ні до його ліжка. Близько пацієнта можна було стояти, але говорити слід через спеціальну маску.
Коли з попередніми приготуваннями було покінчено - вчителька вимила обличчя і руки, наділа все, що їй сказали вдягнути, - вона набрала в легені побільше повітря і пішла до палати. Хлопчик, страшно обгорілий, дуже страждав від болю. Вчительці стало незручно, вона не знала, що сказати, але розвернутися і піти вона теж не могла - вона вже занадто далеко зайшла. Нарешті вона пробурмотіла:
- Я вчитель, допомагаю лежачим в лікарнях школярам не відстати від програми. Твоя викладачка попросила мене допомогти тобі розібратися з іменниками і прислівниками. І розповіла йому про цю тему заняття.
На наступний ранок вона прийшла в опіковий центр знову, і одна з медсестер запитала:
- Що ви зробили з тим хлопцем?
Вчителька почала розсипатися у вибаченнях, але медсестра її перебила:
- Ви не зрозуміли. Ми турбувалися за його життя, але після вашого візиту його немов підмінили. Організм почав боротися, реагує на лікування ... хлопчик ніби вирішив жити.
<span>Сам хлопчик потім згадував, що тоді він перестав сподіватися і відчував, що вмирає, - поки не побачив ту вчительку. З її приходом все змінилося: хлопчик зрозумів одну просту річ - його ніби осяяло. По щоках хлопчини, опіки якого були такі серйозні, що він навіть перестав сподіватися вижити , котилися сльози щастя; бо осяяла його думка, яку він сформулював так: «До вмираючого не відрядили б вчителя для занять іменниками і прислівниками, правда?».</span>