Риторичні оклики: «Господнє небо і село, ягня, здається, веселилось!»; «Поглянув я на ягня — не мої ягнята!»; «Обернувся я на хати — нема в мене хати!»; «Не дав мені бог нічого!»; «І хлинули сльози, тяжкі сльози!»; «…лани, гаї, сади!».
Риторичні запитання: «…чи так мені чого було?»; «…чого так весело було?».
Порівняння: «…любо стало, неначе в бога..»; «мов прокинувся, дивлюся»; «…поцілувала… наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє».
Метафори: «сонце гріло, не пекло»; «сонце… не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо помарніло».
Епітети: «небо голубеє»; «тяжкі сльози», “господнє небо”
Юлько. Славку вибач мене будь ласка за все.Я не хотів тобі шкодити.Я просто злякався що мене здадуть моїй мамі.
Славко. Юльку чому ж ти раніше не подумав про наслідки?
Юлько. Вибач я спочатку зробив а потім подумав.
Славко. Ну добре Юльку я тебе пробачаю.
Юлько.Дякую тобі
1 Смерть батька
2 Тарас іде в найми до дяка
3 Знущання дяка над малим Тарасом
4 Тарас тікає від "горе-вчителя"
5 Тарас іде вчитися у сусіднє село до дяка-маляра
6 Важка робота замість навчання
7 Тарас іде до третього дяка
8 "Нічого з тебе не вийде"
9 Тарас повертається у рідне село
10 На що Тарас витрачав зароблені гроші
11 Тарас не полишає мрії навчитися малювати і знаходе нового вчителя
12 Зруйновані дитячі мрії
Лщлмщалиоиоаиозащощаозщиощаоиаоаощоиоащоищаи но ето не точно
У суспільно-побутових піснях відтворенно життя наших предків, яке змушувало їх покидати родини, домівки і йти шукати кращої долі. У суспільно-побутових піснях відображене життя людей, козаків як їм було важко жити. Як дівчата відправляли своїх чоловіків, а вони не повирталися.